Лейтенант Ростислав «Рост» Дряпак з Черняківки отримав від Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського нагрудний знак «Срібний хрест».
Ростислав – командир мінометного взводу 3-го штурмового батальйону 92-ої ОШБр. Ця почесна нагорода – відзнака за успішне командування особовим складом та виконання бойових завдань.
У війську Ростислав уже майже десять років. За освітою – юрист, працював слідчим в органах МВС, а потім вирішив пов’язати своє життя з армією. У 2016-му пішов служити, підписавши контракт із ЗСУ. Потрапив до легендарної 92-ої ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка. Боронив тоді територіальну цілість України на Сході.
Потім у 2021 році у службі був невеликий перерив, та коли почалася повномасштабна війна, Ростислав Дряпак знову повернувся до своїх хлопців у рідну бригаду.
До повномасштабки в бригаді він починав із зв’язківця, навідника, був командиром міномета, командиром взводу. Тож коли повернувся – одразу став у стрій, бо мав уже бойовий досвід. Ростислав переконаний: «Головне не те, яка у тебе посада чи звання, а те, що ти вмієш робити!»
Головна задача мінометника – прикрити нашу піхоту. Ростислав в інтерв’ю для журналіста телеканалу зазначає: «Ми виявляємо ворога на далеких підступах і знищуємо. Ворог не просувається – піхота ціла. І для нас це найкращий результат».
Але щоб його досягти, потрібно навчити особовий склад. І коли раніше, приміром, на це йшли роки, то нині вкладаються в стислі терміни.
Військовий розповів: «У наших умовах навчити мінометний розрахунок, щоб він самостійно працював ідеально, потрібен місяць. Це тяжко, але реально.
Знаєте новобранці спочатку дивуються, як може така трубка кинути міну на 6 кілометрів. Але під час навчання я добиваюся того, що вони починають розуміти, як усе працює».
Найбільша складність на посаді командира взводу – зберегти життя мінометників, що безпосередньо стоять на позиції.
«Моя задача – збереження життя особового складу і управління. Ти несеш відповідальність за кожне життя. Ти повинен підібрати потрібну погоду (туман, дощ, сніг), щоб вони хлопці доїхали безпечно. А ще – промоніторити антидронові моменти, забезпечити шлях до позиції. Головний результат усього цього, щоб хлопці добралися живі. Ну і звісно – точні попадання. Це теж у нашій справі важливо».
Ось такі пріоритети справжнього командира взводу. Ну а нагрудний знак «Срібний хрест» поповнить перелік інших нагород, які наш мужній земляк воюючи на різних напрямках фронту.
Оксана ЧЕРКАС
Довідково. Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ “Срібний хрест” нагороджують офіцерів за успішне керування підрозділами в бою, планування операцій та особисту мужність
