«Руський фейк, іди на…» Саме так щодня о 7.45 розпочинається ранкова радіопередача з інспектором детектора медіа Вадимом Міським, у якій він закликає не довіряти всяким пліткам і чуткам, які задіюють вороги для деморалізації нашого суспільства. Адже, окрім воєнного, Україна воює ще й на інформаційному фронті.
У рамках співпраці з Інститутом демократії імені Пилипа Орлика, недержавним аналітичним центром в Україні, який підтримує реформи в усіх сферах, займається консолідацією громадянського суспільства, зміцненням місцевого самоврядування, євроінтеграцією, журналісти ТОВ «Медіа «Сільські новини» Наталія Лось і Оксана Черкас провели лекцію на тему: «Медіаграмотність як шлях до правдивої інформації» для студентів Університету третього віку, що діє при КУ «Центр надання соціальних послуг» виконкому Чутівської селищної ради.
Метою зустрічі було ознайомити присутніх із принципами медіа-інформаційної грамотності, навчити розпізнавати факт від думки, маніпуляції в медіа, спотворення інформації та дезінформацію, перевіряти опубліковані тексти й фото, берегти персональні дані, аби не потрапити на гачок шахраїв.
Розпочали зі знайомства з популярним виданням Чутівщини – газетою «Сільські новини». На її сторінках розповіді про події у громадах, про долі земляків, про успіхи й досягнення у різних сферах діяльності. Є й інформація про діяльність влади. Цей місцевий засіб масової інформації творять місцеві журналісти, які перед тим, як опублікувати той чи інший матеріал, упевнюються у його достовірності й правдивості.
Зовсім інша картина у соціальних мережах, де інформація хлюпає через край і розходиться, як гарячі пиріжки, а її правдивість мало хто перевіряє. Люди ж сприймають побачене чи прочитане по різному. Одні – побачили й забули, інші – хвилюються, готуються до «можливих наслідків» і «накручують» себе так, що починаються проблеми в сім’ї та зі здоров’ям.
Щодня нас поглинає вир новин, а з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну інформація, на жаль, має переважно негативний зміст. Тож аби не піддаватися паніці, варто навчитися розпізнавати фейки (навмисно змінену або вигадану новину) й уміти відділяти «зерно від полови».
Варто знати, що основними ознаками фейків є анонімність джерел інформації або ж вона надходить з маловідомих підозрілих мереж чи сайтів. Зазвичай, у фейкових новинах вживаються слова, які викликають у людини негативні емоції. Автори викривляють подання новин, реальні факти змішують із неправдивою інформацією, викладене підтверджують недостовірними фото чи відео, неправильно перекладають з іноземних мов цитати або коментарі.
У соцмережах можна не тільки швидко обмінюватися інформацією, а й зручно поширювати плітки й чутки. Саме там і трапляється найбільше фейків. Варто довіряти тим акаунтам, які належать редакціям медіа, і на них поширюються журналістські стандарти.
Перевірити правдивість новин можна, але для цього необхідно докласти додаткових зусиль: уважно прочитати повідомлення, з’ясувати авторство та знайти першоджерело інформації.
Спритні розповсюджувачі фейків за допомогою фоторедакторів підробляють фото й документи. Останні, наприклад, використовують в оголошеннях з проханням про допомогу на лікування.
Фото, яке викликало підозру, можна перевірити через пошук у гуглі. Якщо воно публікувалося раніше, то пошукова система його швидко знайде.
У соцмережах часто цілеспрямовано викривляють інформацію за допомогою маніпуляцій. Маніпулятор викладає новину у неповному обсязі, аби людина діяла або думала так, як потрібно йому. Маніпуляції зустрічаються у заголовках, адже більша частина людей читає тільки їх, не ознайомлюючись із самою новиною. Не варто сприймати і якихось неперевірених «експертів», не пересвідчившись у досвіді їхньої роботи.
Під час спілкування слухачі разом із журналістом розглянули кілька прикладів ворожої пропаганди, спрямованої на дезорієнтацію українців, на сіяння смути і паніки, на провокацію недовіри до керівництва держави та військових.
Присутні згадали руський фейк, що президент України, нібито, пообіцяв Польщі західні території в обмін на допомогу під час контрнаступу. Насправді ж, як зазначили експерти Центру протидії дезінформації, ця інформація не відповідає дійсності. «Автор статті аргументує свій висновок вирваною з контексту реплікою Зеленського про те, що в майбутньому між Польщею та Україною не буде кордонів», – зазначили у Центрі.
Звернули увагу студенти Університету, для яких проводили лекцію, і на повідомлення у соцмережах про те, що Японія передала безкоштовно в Україну 200 тис. аптечок для ЗСУ. Згодом виявилося, що їх продають у аптека по 2640 грн за комплект. Стосовно цього і подібного завжди треба ставити конкретні запитання перед тим, як вірити, поширювати й коментувати: у якому місті виявили гуманітарні аптечки, у якій мережі аптек, чи це саме японські аптечки, чи є фотодокази їхнього продажу, і хто, врешті, виявив усе це. Якщо немає жодної відповіді, то це стовідсотковий фейк.
Або інший випадок про британця, який довіз до українського кордону пікап і попросив передати військовим. З нього намагалися здерти чималу плату, після чого здивований і обурений британець розвернувся і поїхав назад. Як звати благодійника, коли і на якому конкретно пункті це трапилося – не повідомлялося. Інформацію без фактажу, але зі зрадою, часто використовують ворожі канали.
Багато у соцмережах і шахрайських схем. Присутні, зокрема, активно обговорили інформацію про надходження якихось сумнівних виплат від різних фінансових установ та міжнародних організацій. Повідомлення приходили навіть на мобільні телефони. Аби отримати кошти, від людини вимагали персональні дані, а потім пропонували перейти на сайт, який виявлявся недоступним.
Розвелося багато шахраїв, які постять фото поранених у релігійних групах та розповідають, що то їхній син-брат-чоловік і йому дуже треба допомога. При цьому публікують навіть виписки з медичних обстежень, зазвичай з розмитою печаткою і з помилками у назвах діагнозу та в оформленні документа.
Слухачі були активними, розповіли, що регулярно слухають радіопередачу з Вадимом Міським, який професійно розвіює усілякі фейки, а головне зрозуміли, що інформацію необхідно черпати з офіційних джерел, бо ж війна на інформаційному фронті не менш небезпечна.
Оксана Черкас.
