Квітами й схиленими у журбі головами дев’ятого червня зустрічали траурний кортеж жителі Скороходівської громади. Особливо була заквітчана трояндами дорога у Петрівці, де проживав загиблий захисник Пушкарьов Віктор Олександрович.
У згорьованої матері Віри Олексіївни, здавалося вже не було сліз – вона їх виплакала з того моменту, коли отримала повідомлення спочатку про те, що її 37-річний син зник безвісти, а вже наступного дня материнське серце ранила звістка про його загибель.
Хвилювалася за свою рідну кровиночку, коли Віктор брав учать у проведенні АТО у 2015-2016 роках. Тоді, на щастя, дочекалася, й тішилася його підтримкою, допомогою й просто присутністю поряд.
А у грудні 2024-го Віктора Пушкарьова вдруге мобілізували до лав ЗСУ. Чоловік, який раніше тримав у руках зброю, свідомо пішов воювати знову. Представник 9-го відділу Полтавського РТЦК та СП Сергій Бездітко повідомив, що Віктор Олександрович проходив службу на посаді водія-електрика радіовідділення взводу зв’язку 2-го механізованого батальйону в/ч А4594. Мужньо захищав Батьківщину і свою родину, відстоював цілісність та незалежність України, був надійним побратимом.
У мирному житті Віктор Пушкарьов сумлінно працював, аби забезпечити життя родини. Свого часу здобув спеціальність оглядача-ремонтника вагонів в одному із училищ Полтави. Але за спеціальністю став працювати після демобілізації у 2016 році. До цього трудився у місцевому звірорадгоспі.
Добрим словом відгукнулася про Віктора його класний керівник Надія Чернобай: «Учителі Петрівської школи, учні, з якими навчався Вітя, пам’ятають його щирим, порядним, завжди готовим допомогти. Він був відмінним футболістом, і взагалі про нього можна говорити тільки найтепліші слова. І дуже прикро, що ми зібралися сьогодні на таку сумну зустріч…»
…Не минуло й пів року після мобілізації, як Віктор Пушкарьов загинув під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку поблизу населеного пункту Золотий Колодязь. Сталося це 30 травня.
Співчуття матері, сестрі Наталії Олександрівні, сину Віталію висловили секретар Скороходівської селищної ради Таміла Підпала, староста Петрівського старостинського округу Юлія Скорик.
Поховали українського захисника з усіма почестями на місцевому кладовищі поряд з іншими загиблими його односельцями, які поклали свої життя за волю України.
Наталія ЛОСЬ
