Любов німців до порядку відома всьому світу. Чи варто дивуватися, що систему збору та утилізації сміття жителі Німеччини налагодили досконально?
Підприємства, які не дотримуються вимог збереження екологічних законів, уже не можуть вести бізнес на території цієї держави.
Раціонально працює система поводження із твердими побутовими відходами (ТВП) і на рівні простих жителів. Власники приватних, а також мешканці багатоповерхових житлових будинків у цій країні вже багато років збирають сміття роздільно. Мешканці багатоповерхівок несуть ще й групову відповідальність за порядок на задніх дворах, де розташовані сміттєві контейнери. Якщо хтось із них складує ТПВ абияк, то до всього будинку негайно застосовують штрафні санкції. Про порушення в муніципалітет міста повідомлять співробітники сміттєпереробної компанії, які забирають відходи на переробку.
Система «покарання грошима» працює в Німеччині відмінно: якщо громадяни наполягатимуть на своєму небажанні розділяти сміття за категоріями, цю працю візьме на себе підприємство з утилізації ТПВ, а для «впертого» у кілька разів одразу підвищать тариф на вивезення сміття. Тому німці прискіпливо стежать за сусідами, піддаючи нерадивих остракізму.
Поруч з будинками і офісними будівлями в містах та котеджних селищах Німеччини можна побачити кілька різнокольорових баків для різних категорій сміття.
Протиієрей Сергій Висланько, який подорожував Німеччиною, поділився із «Сільськими новинами» враженнями про поводження з відходами у цій країні. Він розповів, що у громадах дуже відповідально ставляться до цієї теми.
«Там давно запровадили роздільне збирання і дуже розвинений інститут правильного збирання сміття, – зазначив Сергій Висланько. – У містах біля супермаркетів і магазинів стоять різнокольорові контейнери. Ми заїжджали і у невеличкі населені пункти – там теж усе на високому рівні. Всюди урни для сміття. Навіть у готелі, де зупинявся, стоять баки для різних видів відходів.
А якщо родина хоче зекономити кошти на вивезенні сміття, то робить це не так, як у нас – викидаючи відходи у лісосмугу, на узбіччя доріг чи у ліс, а везе у спеціальне місце. Так, коли ми заїжджали до своїх знайомих, то вони попросили нас по дорозі завезти сміття до пункту прийому. Тобто люди, економлячи, не роблять шкоду іншим та не створюють стихійних смітників, аби їх згадували недобрим словом».
Саме у цьому, на думку Сергія Висланька, і полягає культура поведінки людини. І справа не в менталітеті, а у повазі до оточуючих.
«Там людина чітко розуміє, що коли порушує якісь правила – то отримує штраф, – зазначає священник. – Інакше і бути не може. А якщо тобі роблять зауваження за порушення, приміром, поліцейські, то ти реагуєш спокійно. У нас же у відповідь на зауваження поліцейського часто линуть нецензурні слова. Це ж стосується й інспектора з благоустрою, який отримує чимало агресії і негативних емоцій.
Тож проблема у загальному розумінні ситуації: коли щось порушуєш – то маєш відповідати за це. А ще – у відсутності культури спілкування, коли маємо поважати один одного. Цьому потрібно вчитися. Це важливий елемент співіснування та взаєморозуміння між людьми».
Підготувала Оксана ЧЕРКАС.
