Гряківська громада дев’ятого вересня попрощалася зі своїм земляком 42-річним військовослужбовцем ЗСУ ІЩЕНКОМ Миколою Олексійовичем. Спершу не по-осінньому пекуче сонце ніби намагалося востаннє зігріти тіло захисника, а потім небо стало оплакувати загиблого, рясно зрошуючи дорогу до цвинтаря теплим дощем…
Рідним та сусідам важко було повірити у смерть Миколи, адже третього вересня його провели з відпустки на службу, а вже п’ятого село облетіла звістка про його загибель.
Микола Іщенко пішов служити за мобілізацією восени минулого року. Перебував на посаді такелажника такелажного відділення роти охорони та забезпечення.
«За короткий час служби Микола Олексійович зарекомендував себе вірним товаришем, кращим сином України, безвідмовним членом нашого колективу, – зазначив на траурному мітингу його побратим. – За неповний рік ми переконалися, що він гідна людина, вірна своїй клятві. Ми втратили не тільки побратима, брата, товариша, а й бойову одиницю, якої не вистачатиме у цей тяжкий для нашої країни час».
З материнською любов’ю мовила слово перша вчителька Миколи Іщенка Галина Полтавська: «Про нього лишилися світлі спогади. Був відкритим, простим, щирим, стриманим, готовим допомогти іншим, ніколи не скупився на посмішку. Змалечку простежувалося, що він справжній господар.
Згодом, уже у самостійному житті, постійно шукав собі роботу у різних сферах діяльності, намагаючись реалізувати свій молодий запал. Де б він не працював, завжди був сумлінним і відповідальним. Доброзичливий, добрий, скромний – таким він залишився у нашій пам’яті».
У мирному житті Микола Іщенко працював на рідній землі: трудився і у приватному сільськогосподарському підприємстві, і у фермерському господарстві. Та 2024 рік змінив для нього розмірені будні на воєнні, сповнені тривог і небезпек.
Позитивно охарактеризував загиблого земляка староста Гряківського старостинського округу Олександр Мосєйко, сказав втіхи рідним і близьким покійного. Співчуття родині висловили також голова Чутівської селищної ради Микола Корольов та представник 9-го відділу Полтавського РТЦК та СП Сергій Бездітко.
Поховання відбулося з дотриманням усіх необхідних ритуалів. А рідним Миколи Іщенка вручили Державний Прапор України, який нагадуватиме їм про бойовий шлях дорогої людини. Отримала цей атрибут з рук Сергія Бездітка сестра загиблого Валентина.
Наталія ЛОСЬ.
Фото автора.
