«Герої наші у безсмертя йдуть, щоб Україна мирно квітувала. В серцях живих полеглі оживуть, у обелісках і меморіалах».
Ці слова стали лейтмотивом заходу з нагоди відкриття меморіальної дошки на честь старшого бойового медика роти розвідки 38-ої окремої бригади морської піхоти молодшого сержанта Швеця Олександра, який загинув 21 жовтня 2023 року під час боїв за Кринки Херсонської області.
Дату для вшанування справжнього героя нашого часу обрали досить знакову: 23 травня – День Героїв України та День морської піхоти, коли згадують усіх піхотинців, які полягли у цій кривавій війні.
Саму ж меморіальну дошку встановили у Чутовому на приміщенні, де знаходиться ВПК «Штурм». Загиблий воїн був керівником цього військово-патріотичного клубу.
Відтак його світлина тепер буде поруч із меморіальною дошкою його наставника – Діброви Валентина Валентиновича, керівника клубу юних десантників «Гвардія», де гартувався характер у любові до Вітчизни не одного нинішнього захисника.
Працівники відділу культури, молоді і спорту організували невеликий мітинг з нагоди відкриття меморіальної дошки. А поруч з нею розмістили стенди з фотографіями, на яких зафіксовані миті життя Олександра, та виставку його малюнків і картин, адже хлопець мав талант до образотворчого мистецтва і успішно закінчив Чутівську дитячу музичну школу, про що свідчили численні грамоти і дипломи з різних художніх конкурсів. На згадку про себе подарував викладачам навчального закладу свою досить професійну картину із зображенням Полтавського краєзнавчого музею.
Тож у хлопцеві гармонійно поєднувалися мужність і чуттєвість. А ще – неймовірна цілеспрямованість у досягненні своєї мети. Про це говорила і його мати Ірина Яковенко: «Коли розпочалася антитерористична операція, він вирішив стати військовим, і як його не відмовляла – не змінив рішення». Хлопець навіть пішки зі Скороходового ходив на заняття клубу «Гвардія», настільки він прагнув оволодіти знаннями і навичками військової справи. А ледве виповнилося 18 – пішов служити до лав Збройних сил України, підписавши контракт із військовою частиною у Полтаві.
З березня по жовтень 2019 року стримував збройну агресію росії в зоні АТО.
У березні 2023-го його перевели до 38-ої окремої бригади морської піхоти, а у травні Олександр пройшов навчання на парамедика та освоїв курс базової підготовки тактичної медицини.
Побратим і наставник Олександра, голова Всеукраїнської спілки учасників АТО, бойових дій та миротворчих місій Володимир Голованюк теж відмітив стійкість і цілеспрямованість воїна.
«Саша був душею нашої роти, – зазначив Володимир Павлович. – Головний медик роти – це не проста посада. Це людина, яка рятує життя. Він завжди був першим. Свої завдання виконував на сто відсотків. Завжди усміхався, підтримував хлопців. Він до останнього виконував роль медика – рятував поранених. Тоді з ним пішли багато хлопців. На жаль, вони усі загинули. Важко їх було забрати, але нам це вдалося, аби рідні змогли їх поховати».
За цю можливість дякувала йому дружина загиблого Дар’я Швець: «Ми вдячні усім побратимам, які ціною власного життя повернули нам Сашу додому, і ми гідно поховали його у рідній землі».
Також вона зазначила, що діти Макар і Маша завжди пишатимуться своїм татом-захисником. Нині ж їм так його не вистачає. «Він був зі світлом в очах, яке ніколи не згасало. Навіть у найскрутніші часи…», – зауважила Дар’я Євгеніївна.
Саме такий його позитивний образ лишився у пам’яті і класного керівника, учительки Скороходівського ліцею Віти Литвиненко: «Це був дуже щирий і відкритий до усього нового хлопчик. У ньому жило дві душі: одна – митця, а інша – воїна».
Слова вдячності на адресу загиблого захисника мовили і керівники Чутівської та Скороходівської громад Микола Корольов і Валерій Штепка.
Почесну місію відкриття дошки виконали мати і дружина воїна, знявши з неї український стяг.
Протоієрей Сергій Висланько, настоятель парафії Трьох святителів селища Чутове, зачитав молитву пам’яті, любові і вдячності мужньому герою та окропив свяченою водою меморіальну дошку.
Присутні ж понесли до неї квіти у знак вдячності Олександру Швецю, який віддав за Україну найдорожче – життя.
Також учасники заходу хвилиною мовчання віддали шану усім загиблим захисникам, а співачка Любов Тіцька виконала тужливу пісню, яка торкнулася душі кожного.
Після закінчення мітингу присутні переглянули показовий виступ вихованців Олександра Володимировича – курсантів ВПК «Штурм». Виступ вони присвятили своєму загиблому керівнику.
І це символічно, бо ж є свідченням того, що справа, якою він займався, житиме і далі, а Олександр у пам’яті рідних, друзів та вихованців навіки залишиться усміхненим і теплим, справжнім сонечком, як назвала його класний керівник Віта Литвиненко.
Оксана ЧЕРКАС.
Фото автора.
