У магазинних чергах до каси не раз спостерігала за жінками, які скуплялися за кількома списками і просили окремі чеки. А одного разу була свідком того, як люди обурювалися на адресу однієї з них, що, мовляв, затримує чергу. На що жінка спокійно відповіла: «Я соціальний працівник і скупляюся для своїх підопічних».
Та перш ніж нав’ючити сумки з покупками на велосипед, соціальні робітники встигають ще й побігати по різних інстанціях, аби оформити документи на отримання субсидії чи інших пільг, сплатити за комунальні послуги, придбати необхідні ліки. Вони щодня поспішають до своїх бабусь і дідусів, які за роки стали для них рідними. Безумовно, за роки роботи навчилися розраховувати свій час, аби з усім встигнути і всім догодити.
У КУ «Центр надання соціальних послуг виконкому Чутівської селищної ради» сумлінно трудяться 20 соціальних робітників, з них шестеро обслуговують жителів Чутового.
Дев’ять років на цій посаді працює Яна Мирошниченко. На сьогодні її уваги й допомоги потребують вісім осіб. Дещо менший стаж у цій сфері – п’ять років – має її колега Тетяна Колісніченко. У житті Тетяни Миколаївни, наприклад, склалося так, що, маючи зоотехнічну освіту і пропрацювавши майже десять років головним зоотехніком у сільськогосподарському товаристві, довелося кардинально змінити вид діяльності. Охоче погодилася обійняти вакантну посаду соціального робітника, як і Яна Мирошниченко. Кажуть, що не шкодують про свій вибір та із задоволенням виконують свою роботу.
За тривалий час у жінок склалися тісні дружні відносини з підопічними, а ті, у свою чергу, зріднилися зі своїми помічницями.
«Старенькі телефонують соціальним робітникам навіть тоді, коли вони у відпустці, – розповіла завідуюча відділенням соціальної роботи Оксана Ткач. – Буває, що за необхідності і у вихідний просять навідатися. У таких випадках наші працівники по можливості кидають домашні справи і вирушають у дорогу, та ще й щось смачненького прихоплюють із собою, аби пригостити стареньких».
Соціальні робітниці зазначили, що найважливіше у їхній роботі – знайти підхід до кожного, адже літні люди – то як великі діти: з різними характерами, вимогами, а буває і примхами. І при цьому важливо нікого не образити, кожного зрозуміти й догодити. Тож соціальний робітник має проявляти милосердя, творити добро і турбуватися про ближнього не тільки через службові обов’язки, а й за велінням совісті та за покликом душі. І це не лише професія, це ще й покликання, найвищою нагородою за яке є людська шана, вдячність і довіра.
От саме про довіру Яна Мирошниченко мовила так: «Приємно, коли люди тобі довіряють. Часом, розповідають зі свого життя таке, про що навіть не здогадуються рідні».
Своїх підлеглих Тетяну Колісніченко та Яну Мирошниченко директорка КУ «Центр надання соціальних послуг» Людмила Калюжна охарактеризувала так: «Добросовісні, сумлінні, мають високе почуття відповідальності, доброзичливі, тактовні, стримані та, як і інші їхні колеги, користуються повагою серед своїх підопічних. Тому цього року з нагоди професійного свята – Дня соціального працівника кандидатури Тетяни Миколаївни і Яни Михайлівни представлені до нагородження грамотами виконкому Чутівської селищної ради, як визнання їхньої нелегкої, виснажливої і такої потрібної роботи».
Наталія ЛОСЬ
