Гряківська громада дев’ятого вересня попрощалася зі своїм земляком, 42-річним військовослужбовцем ЗСУ ІЩЕНКОМ Миколою Олексійовичем.
Спершу не по-осінньому пекуче сонце ніби намагалося востаннє зігріти тіло захисника, а потім небо стало оплакувати загиблого, рясно зрошуючи дорогу до цвинтаря теплим дощем…
Рідним та сусідам важко було повірити у смерть Миколи, адже третього вересня його провели з відпустки на службу, а вже п’ятого село облетіла сумна звістка про його кончину.
Микола Іщенко пішов служити за мобілізацією восени минулого року. Перебував на посаді такелажника такелажного відділення роти охорони та забезпечення, характеризувався з позитивного боку.
«За короткий час служби Микола Олексійович зарекомендував себе вірним товаришем, кращим сином України, безвідмовним членом нашого колективу, – зазначив на траурному мітингу його побратим. – За неповний рік ми переконалися, що він гідна людина, вірна своїй клятві. Ми втратили не тільки побратима, брата, товариша, а й бойову одиницю, якої не вистачатиме у цей тяжкий для нашої країни час».
Пронизаний материнською любов’ю був виступ першої вчительки Миколи Іщенка Галини Борисівни Полтавської: «Про нього лишилися світлі спогади. Був відкритим, простим, щирим, стриманим, готовим допомогти іншим, ніколи не скупився на посмішку. Змалечку простежувалося, що він справжній господар.
Згодом, вже у самостійному житті, постійно шукав собі роботу у різних сферах діяльності, намагаючись реалізувати свій молодий запал. Де б він не працював, завжди був сумлінним і відповідальним. Доброзичливий, добрий, скромний – таким він залишився у нашій пам’яті».
У мирному житті Микола Іщенко працював на рідній землі: трудився і у приватному сільськогосподарському підприємстві, і у фермерському господарстві. Та 2024 рік змінив для нього розмірені будні на воєнні, сповнені тривог і небезпек.
Позитивно охарактеризував загиблого земляка староста Гряківського старостинського округу Олександр Мосєйко, мовив слова втіхи рідним і близьким покійного. Співчуття родині висловили також голова Чутівської селищної ради Микола Корольов та представник 9-го відділу Полтавського РТЦК та СП Сергій Бездітко.
Поховання відбулося з дотриманням усіх необхідних ритуалів. А рідним Миколи Іщенка залишився Державний Прапор України, який нагадуватиме їм про бойовий шлях дорогої людини. Отримала цей атрибут з рук Сергія Бездітка сестра загиблого Валентина.
Наталія ЛОСЬ.
Фото автора.
