6 квітня минуло 190 років з дня народження видатного українського хірурга Миколи Скліфосовського. З’явився у світ на хуторі Карантин, неподалік міста Дубоссари у багатодітній родині дрібного чиновника та шляхтича. А помер, пішов у вічність у Полтаві.
Від Одеси до клінік Німеччини та Англії
Дубоссари – місто з компактним проживанням українців, тоді Тираспольського повіту на Херсонщині, а тепер райцентр Молдови. Дубосари тимчасово контролюються проросійською незаконною владою ніким невизнаної, так званої Придністровської Республіки. Назва хутора Карантин біля Дубосар була не випадковою, адже тут розташовувалася карантинна станція для хворих на холеру, з епідемією якої боровся та від якої помер його батько. Вважається, що саме це вплинуло на подальшу кар’єру Скліфосовського.
У 1854 році Скліфосовський завершив навчання в Другій чоловічій гімназії в Одесі. Під час навчання медицині у виші проявив себе як один із кращих студентів; зокрема, приділяв велику увагу вивченню анатомії як основи хірургії, чим часто тоді нехтували лікарі.
Саме у Одесі швидко зарекомендував себе талановитим хірургом. Йому пропонували високі адміністративні посади, але Скліфосовський відмовлявся через бажання й надалі оперувати. У 1863 році в Харкові захистив докторську дисертацію з гінекологічної хірургії. Наступні два роки стажувався в клініках Німеччини та Великої Британії.
Без Скліфосовського неможливо уявити сучасну медицину
Згодом певний час викладав у Київському університеті, але врешті його перевели до медико-хірургічної академії у Петербурзі. Як військовий хірург брав участь у чотирьох війнах: австро-прусській, франко-прусській, російсько-турецькій та сербсько-чорногорсько-турецькій. Досвід, отриманий у війнах, зробив Скліфосовського одним із найвидатніших польових хірургів. Лікар суттєво покращив або взагалі змінив тодішні способи оперування вогнепальних поранень та переломів.
Разом з іншим видатним польовим хірургом Миколою Пироговим, а також Ернстом фон Бергманом та Карлом Реєром, Скліфосовський став піонером застосування антисептики в хірургії. Також був одним із перших на планеті хірургів, який успішно оперував онкологію стравоходу.
«Став першим в світі, хто застосував розчин кокаїну в якості знеболювального при операціях ротової порожнини. Власноруч сконструював апарат, завдяки якому під час операції підтримувався наркоз. Це дозволяло оперувати довше і якісніше, адже до застосування машини для наркозу складні операції тривали не більше 5 хвилин. Скліфосовський, досягнення якого дуже важливі в медичній сфері, також впровадив в хірургію рентгенологічні дослідження. Крім того, лікар вперше запропонував проводити оперативні лікування раку щелеп і язика, шлунку, гриж черевної стінки, мозкових гриж і видалення каменів в сечовому міхурі, гінекологічні операції. Йому належить розробка методики операцій і показань до лікування недуг сечовидільної системи», – розповіла уінтернет-виданні «Український інтерес» журналістка Мар’яна Шепелева
Саме Микола Скліфософський почав проводити операції під анестезією, а також запровадив з’їзди хірургів. Микола Васильович сприяв розвитку жіночої медичної освіти, працював в університетах та реорганізовував їх роботу. Міг оперувати годинами без перерви, а додому часто приходив у напівпритомному стані, адже за час операцій дихав різними ефірними оліями та іншими засобами, які використовувались у медицині.
Про сад «Полтавська Швейцарія» та інші сторінки життя у Полтаві
За даними з досліджень професора Леоніда Булави: «маєток «Яківці» поруч із Полтавою Скліфосовський купив 1884 року у поміщика й чиновника Василя Васильовича ЧАРНИША (1826-1891) – нащадка козацько-старшинського роду з Полтавщини». Висадив там сад, який на міжнародній виставці плодівництва у 1894 році назвали «Полтавською Швейцарією». «Микола Скліфосовський купив маєток за зароблені кваліфікованою лікарською справою гроші. Він повчав зятя – свого учня лікаря Яковлєва, що гроші потрібно вкладати в землю й нерухомість. І майже до кінця життя скуповував землі біля Полтави (майже 700 гектарів); купив у німців Трепке й цегельний завод біля Єврейського кладовища тощо», – дослідив Леонід Булава. Першим у Полтаві почав вирощувати хміль, купив у Баварії міні-броварню. До речі, належав до Полтавського сільськогосподарського товариства.
У 1884 році обрали почесним членом Полтавського товариства лікарів. Приймав пологи, робив складні операції у звичайній Полтавській земській лікарні. Селян Микола Скліфосовський лікував безкоштовно.
Обирався й Полтавським губернським гласним, також почесним мировим суддею полтавського повіту. Вільно говорив українською, й за спогадами мешканців Яківців, був українським патріотом. Щоб підкреслити свою українськість полюбляв одягати вишиванку, солом’яного бриля. Деякі колеги зі столиці Російської імперії Санкт-Петербурга його за це зневажливо називали «хохляцкою душою».
Пам’ять
30 листопада 1904 року після перенесеного інсульту Скліфосовський помер у своєму маєтку в селі Яківці (нині частина міста Полтава). На мармуровій надмогильній плиті латинською написано: «Світячи іншим, згораю сам». У 1966 році під час проведення в Полтаві міжнародного форуму хірургів, біля могили закладено парк. Пам’ять про Миколу Скліфосовського у Полтаві зберігається у пам’ятнику та у назвах вулиці й Полтавської обласної клінічної лікарні.
За матеріалом із офіційної ФБ-сторінки Українського інституту національної пам’яті, інтернет-видань та досліджень професора Леоніда Булави
