Свого часу у колишньому племзаводі «Чутове» діяла будівельна бригада, у якій сумлінно трудилися три десятки осіб. Серед них – і висококваліфікований столяр Микола Голуб.
За 34 роки роботи у цій бригаді він неодноразово отримував грамоти й подяки, заслужив шану від керівництва господарства, повагу від колег, вдячність від односельців. Саме заради комфорту односельців і старався працювати якнайшвидше і найякісніше.
А будували тоді і здавали «під ключ» чимало об’єктів, починаючи із тваринницьких комплексів і закінчуючи забудовою цілих вулиць для проживання працівників потужного господарства.
Микола Павлович трудився на пилорамі, де разом зі своїми напарниками виготовляв вікна, двері, інші дерев’яні конструкції, необхідні на новобудові. Працювали злагоджено й дружно, з усвідомленням того, що вчасна здача об’єкта залежить від оперативності кожного члена бригади. Це зараз більшість столярних виробів виготовляють у заводських умовах на спеціальних деревообробних верстатах, а у ті часи все робили майстровитими руками на місцях.
До речі, Микола Голуб займався улюбленою справою і вдома, зробивши власноруч столярний верстат. Скільки всього виготовив на ньому – і не злічити! Столи, стільці, табуретки, розкладні стільчики, які користувалися неабияким попитом. Не відмовляв при цьому й сусідам у проханні щось виготовити або полагодити.
Це домашнє виробництво додавало чоловікові снаги до життя, коли він вийшов на заслужений відпочинок, допомагало відволікатися від нав’язливих думок і тішило думкою, що ти ж таки ще потрібний людям.
Має Микола Павлович і ще одне захоплення – читання книг. Директорка Чутівської центральної бібліотеки Валентина Забара зазначила, що він є одним із найстарших читачів. Цікавиться переважно літературою на військову та історичну тематику. Останнім часом книжки для нього беруть онуки, бо ж без читання чоловік не уявляє свого життя.
Сусіди й знайомі Миколи Павловича знають його ще і як доброго господаря, у якого в дворі все до ладу, і як бджоляра-любителя, і як порядного чоловіка та зразкового батька для двох синів – Сергія й Олександра.
Окрім усього іншого, має він найбільше багатство – велику й дружну родину: дітей, турботливих невісток, чудових онуків і правнуків. Усі вони намагаються догодити старійшині роду, якому нещодавно у родинному колі відзначили 90-річний ювілей, а він радіє й дякує за таку увагу.
Наталія ЛОСЬ
