17 серпня Чутівська громада проводжала в останню земну путь вірного сина українського народу, захисника України, свого земляка Кулика Володимира Адамовича.
Народився Володимир Кулик 11 листопада 1964 року у Вінницькій області. Після закінчення школи проходив строкову армійську службу у республіці Афганістан. Мав статус воїна-інтернаціоналіста, його службу відзначили медалями «Від вдячного афганського народу», «Честь. Мужність. Пам’ять».
У 1985 році після демобілізації вступив до одного з полтавських профтехучилищ. Під час навчання зустрів свою майбутню дружину Ольгу, створив сім’ю, в якій зростали син та донька.
Мирне життя звичайного сільського чоловіка минало як і у більшості його односельців. Господарював, працював водієм у колгоспі, потім – у фермерських господарствах. Але війна внесла свої сумні корективи. По мобілізації Володимир Адамович став на захист рідної землі. З першого дня проходив службу у роті охорони 9-го відділу Полтавського РТЦК та СП, потім воював на Сході України. У війську перебував на посаді старшого стрільця.
На початку лютого цього року надійшло повідомлення про зникнення бійця. У рідних та знайомих ще жевріла надія, що живий. Але на жаль… Загинув Володимир Кулик 30 січня на Авдіївському напрямку під час виконання бойового завдання.
Виступаючі на траурному мітингу, який провів голова Чутівської селищної ради Микола Корольов, характеризували загиблого як добросовісного, відповідального і мужнього чоловіка. Про це говорили голова ГО «Ветерани Афганістану Чутівщини» Микола Балясний та представник 9-го відділу Полтавського РТЦК та СП Сергій Бездітко.
Поховали захисника України з усіма почестями на алеї героїв центрального кладовища Чутового.
Наталія ЛОСЬ
