12 листопада у Нижніх Рівнях жителі Чутівської ТГ попрощалися із захисником України Білоцерківцем Сергієм Васильовичем.
З біографічних даних відомо, що народився він першого січня 1979 року в Іскрівці. Згодом батьки переїхали у Черняківку, де Сергій закінчив місцеву школу. У Чутівському ПТУ №55 здобув спеціальність тракториста і присвятив своє трудове життя роботі у сільському господарстві. Добросовісно працював спочатку у тодішньому колгоспі, потім у СТОВ «Говтва», у фермерському господарстві на Харківщині. Позитивні риси, які були притаманні Сергію з дитинства, він зберіг і у дорослому житті. Старанний, життєрадісний, порядний – таким запам’ятають Сергія односельці та всі, хто його знав. До речі, після школи він переїхав у Нижні Рівні, де доглядав бабусю по батьковій лінії та одночасно навчався у ПТУ. Уже у дорослому віці придбав у цьому мальовничому селі власне житло, де й мешкав донині.
До лав Збройних сил України Сергія Білоцерківця мобілізували у липні цього року. Після навчань у Чернігівській області потрапив у Славянськ. 11 вересня вже був на позиції. У війську перебував на посаді стрільця-санітара. Через день, 13-го, отримав контузію й поранення у плече. Лікувався у кількох шпиталях. Рідні говорять, що ворожий осколок так і не вдалося витягти з тіла.
Життя 45-річного чоловіка обірвалося дев’ятого листопада, коли він був на реабілітації. Добре слово про померлого захисника України на траурному мітингу мовили староста Черняківського старостинського округу Сергій Дорошко, учителька Черняківської школи Марія Лисенко, представник 9-го відділу Полтавського РТЦК та СП Сергій Бездітко.
16 листопада у Чутівській громаді провели в останню путь військовослужбовця Бездітка Олександра Анатолійовича.
Народився він у Чутовому, закінчив школу, відбув строкову службу. Сестра Тетяна Анатоліївна розповіла, що мав він золоті руки, виконував різні роботи на будівництві, працював на шиномонтажі. Із жалем мовила, що життя дало тріщину, і доля її брата склалася не так, як того хотілося.
Про позитивні риси Олександра говорила на мітингу його однокласниця, директорка опорного закладу «Чутівська ЗОШ І-ІІІ ст.» Тетяна Качала. Зазначила, зокрема, що він був успішним у навчанні, відповідальним, багато читав, займався спортом.
На захист України Олександр став по мобілізації у серпні 2024 року. Після обов’язкової підготовки бойовий шлях стрільця проліг у Курському напрямку. Упродовж 19-ти днів перебував на завданні. 23 жовтня отримав тяжке поранення. Поправляв своє здоров’я у Сумах, Києві, Білій Церкві. Його серце зупинилося 13 листопада під час реабілітації у результаті нещасного випадку. Церемонія поховання відбулася на кладовищі мікрорайону Дмитрівка у Чутовому.
Обох воїнів поховали відповідно до церемоніалу. Віддати шану Сергію Білоцерківцю та Олександру Бездітку прийшли рідні, односельці, представники влади та духовенства.
Наталія ЛОСЬ
