Михайло Сологуб із Черняківки жив своїм життям, аж доки над Україною у 2014 році не нависла загроза з боку сусідньої агресивно налаштованої держави. Коли підпав під мобілізацію, без вагань і роздумів взяв до рук зброю, адже свого часу проходив строкову службу і складав присягу на вірність Батьківщині.
Простий сільський чоловік боронив кордони України під час проведення АТО, отримав статус учасника бойових дій.
У квітні 2024-го його знову мобілізували, але цього разу уже для участі у повномасштабній війні. Сусідка Тетяна Морщавка пригадує: «І досі перед очима картина, як він вийшов з двору з пакетиком в руках. Його сестра Ольга прихилилася до нього у сльозах, а він заспокоював, мовляв, усе буде добре. Махнув нам на прощання рукою – і все. Тоді Ольга сказала мені, що серцем відчувала вічну розлуку…»
Зі слів сусідів, дитинство Михайла було незавидним: родина тяжко виживала, діти рано почали ухвалювати самостійні рішення, бракувало батьківської уваги і підтримки.
Після дев’ятого класу Черняківської школи юнак поїхав навчатися у Полтаву на зварювальника. Але недовчився і диплом відповідно не отримав.
Після армії одружився, діждався народження сина, та сімейні стосунки, на жаль, не склалися. Розчарування, зневіра, самотність, відсутність моральної підтримки – усе це дало тріщину у житті чоловіка.
Та все ж односельці характеризують його позитивно: мав добре серце, щиру натуру, завжди старався допомагати людям. Постійно намагався заробити на проживання, тож був трудолюбивим, вирізнявся сумлінністю і безвідмовністю, коли підпрацьовував у місцевих землевласників.
Життя 42-річного Михайла Сологуба раптово обірвалося сьомого грудня, а 18-го його проводжали у останню земну путь рідними вулицями живим коридором. Проводжали, як героя, як справжнього захисника, який стояв на варті нашого спокою.
На траурному мітингу виступили голова Чутівської селищної ради Микола Корольов, староста Черняківського старостинського округу Сергій Дорошко, учителька Марія Лисенко. Поховали Михайла Сологуба з усіма військовими почестями і з вдячністю за найвищу жертовність заради мирного майбутнього України.
Наталія ЛОСЬ
