Першого вересня провели в останню путь жителя Скороходового, учасника бойових дій ХАРКЕВИЧА Івана Дмитровича.
Так сталося, що 60-річному чоловікові довелося бути свідком двох воєн: вперше – в Афганістані під час проходження строкової служби у 80-их роках, вдруге – на своїй рідній українській землі.
Голова ГО «Ветерани Афганістану Чутівщини» Микола Балясний відзначив позитивні риси свого побратима, зокрема, його витривалість і сміливість під час служби в Афганістані, людяність і надійність у мирному житті. Іван Харкевич нагороджений відзнаками «Від вдячного афганського народу», «Воїну-інтернаціоналісту».
Після повномасштабного вторгнення росії Іван Дмитрович не міг спокійно залишатися вдома, тож зранку 24 лютого 2022 року добровільно з’явився на призовний пункт. У складі роти охорони перебував на території Скороходівської та Чутівської громад, тривалий час ніс службу на блокпостах поблизу Чутового та Филенкового, брав активну участь у зведенні фортифікаційних споруд.
Його побратим Андрій Антонов зазначив: «Іван Дмитрович мав багатий життєвий досвід, батьківську мудрість, тому мав позивний Батя. Небагатослівний, але його поради були завжди корисні.
Був прикладом для інших військовослужбовців під час бойових навчань. Він дивував не тільки нас, а й досвідчених інструкторів з Полтави, своїми навичками стрільби з ручного гранатомета. Іван Харкевич був снайпером, його постріли потрапляли точно в ціль. Справжній фахівець військової справи свій досвід і знання передавав побратимам, за що ми йому дуже вдячні. Це стало в нагоді під час відбиття ворожих атак у районі Бахмута, де Іван перебував у складі зведеного підрозділу зведеного штурмового загону, куди входив і взвод Чутового».
Під час одного з боїв першого липня 2022 року біля населеного пункту Клинове Бахмутського р-ну під час відбиття атаки ворога, який застосував артилерійський мінометний вогонь, Іван Харкевич отримав тяжку контузію, серйозну травму. Після тривалого лікування отримав другу групу інвалідності і за станом здоров’я звільнився з лав ЗСУ. Та все ж він продовжував спілкуватися з побратимами, за потреби надавав матеріальну та грошову допомогу.
За сумлінне виконання службових обов’язків, патріотизм, професіоналізм, мужність рядовий Іван Харкевич мав кілька заохочень, був нагороджений подяками від командування, мав відзнаку «Честь, мужність, пам’ять», почесний нагрудний знак «Сталевий хрест», нагрудний знак Полтавської обласної ради «За вірність народу України».
На церемонію прощання прибули й водії колишнього ремонтно-транспортного підприємства, де Іван Дмитрович тривалий час сумлінно трудився за кермом «КамАЗу», його колеги з інших господарств і підприємств.
Ледь стримував себе згорьований син Роман, який, як розповіли сусіди, попри життєву ситуацію, був дуже близьким з батьком. Саме йому передав Державний Прапор України представник 9-го відділу Полтавського РТЦК та СП Сергій Бездітко у пам’ять про найріднішу людину.
Від імені громади співчуття рідним і близьким покійного висловив голова Скороходівської селищної ради Валерій Штепка, який провів траурний мітинг.
А три постріли сповістили небо про ще одну душу, яка полинула у високість.
Наталія ЛОСЬ. Фото автора.
