Чергову втрату пережила Скороходівська громада – четвертого листопада помер учасник бойових дій, уродженець Филенкового ШВИДКИЙ Олександр.
Повідомлення про його смерть глибоким болем торкнулося сердець рідних, близьких, усіх, хто його знав, з ким дружив, працював, воював.
Прощання з Олександром відбулося спочатку у Скороходовому, у затишному маленькому дворику, де померлий проживав з родиною. Далі траурний кортеж вирушив до рідного села Олександра, у Филенкове – там відбулося поховання на місцевому цвинтарі.
На мітингу секретар Скороходівської селищної ради Таміла Підпала розповіла про життєву дорогу свого земляка: «Народився дев’ятого червня 1997 року у простій сільській родині, де вже зростала донечка. Народження сина для батьків було довгожданим щастям. Сашко зростав добрим, допитливим хлопчаком. Уже з ранніх років проявив себе активним у житті села: потрібно взяти участь у концерті – Саша вже готується до виступу, потрібно їхати на змагання – Саша вже побіг по спортивну форму.
У вільний від навчання час охоче допомагав рідним по господарству. Любив техніку, спорт, а ще з підліткових років мав тягу до військової справи – активно відвідував клуб юних десантників «Гвардія» у Чутовому. І хоча не завжди було підвезення, Сашу це не спиняло: він їхав на заняття у будь-якому випадку, бувало що й велосипедом.
Після закінчення 11-ти класів продовжив навчання у ПТУ, здобув спеціальність автослюсаря.
Спокійне життя для Олександра закінчилося, коли 18-річним підписав контракт із 95-ою ОДШБр. На той час уже два роки тривали воєнні дії на Сході країни. Олександр став на захист Батьківщини поруч зі своїм батьком. Як справжній воїн, він не злякався випробувань війни.
Після продовження контакту на три роки пішов служити у 53-тю ОМБр ім. князя Володимира Мономаха.
Олександру Швидкому вдавалося поєднувати мирне та воєнне життя. Він одружився і у березні 2018 року у сім’ї Олександра та Аліни народився син Антон. Для молодого батька народження сина стало великою радістю у житті – кожну вільну хвилину він проводив разом з ним.
У січні 2022-го звільнився зі служби до особливого періоду та не судилося жити мирним життям. Уже у лютому був мобілізований до лав українського війська.
У пам’яті усіх, хто знав Олександра, він назавжди залишиться ввічливим, привітним, щирим у побуті, досвідченим і мужнім солдатом у строю».
Не могла стримати емоції перша вчителька Олександра Швидкого Галина Непийвода. Вона, зокрема, пригадала, як у першому класі діти малювали свою сім’ю. Сашко зобразив рідних і себе, тримаючого у руках незрозумілий предмет. На запитання вчительки, що це, серйозно відповів: «Паличка. Он дивіться, скількох гусей та качок треба випасати! Щоб для родини було м’ясо».
Звістка про смерть Олександра травмувала душу й класного керівника Людмилу Голуб. У її пам’яті, окрім позитивних рис Сашка, залишилися згадки про те, як він майстерно декламував зі сцени гуморески, викликаючи шалені оплески глядачів.
Про бойовий шлях старшого солдата Олександра Швидкого розповів представник 9-го відділу Полтавського РТЦК та СП Сергій Бездітко. Повідомив, зокрема, що з березня 2022 року проходив військову службу на посаді водія пожежного підрозділу в/ч А0177. За час служби неодноразово отримував подяки і грамоти «за розумну ініціативу, бездоганне виконання службових обов’язків, зразкову військову дисципліну», мав чимало відзнак від керівництва. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в АТО», нагрудним знаком «Учасник АТО», медаллю «За вірність українському народу», грамотою командувача військ оперативного командування «Схід», командирів військових частин, де проходив службу.
«Втрата бойового побратима стала для нас величезною трагедією, – зазначив командир військової частини полковник Юрій Шевченко. – За три роки служби до Олександра не було жодного зауваження. Він завжди відповідально виконував усі поставлені завдання, у т.ч. й бойові, тільки на відмінно. Для нашого колективу раптова смерть надійного товариша – це справжній шок. Але, на жаль, доля розпорядилася саме так».
Співчуття рідним і близьким Олександра від імені Скороходівської громади висловив голова селищної ради Валерій Штепка.
Відійшов у вічність ще один відданий і хоробрий син своєї Батьківщини, але пам’ять про нього житиме у серцях земляків, а його військовий шлях слугуватиме прикладом для молодшого покоління українців.
Наталія ЛОСЬ.
Фото автора.
