Жителі Скороходівської громади четвертого червня провели в останню земну путь 53-річного захисника ЧЕРНІКА Геннадія Сергійовича з Филенкового. У червні минулого року його родина отримала звістку про те, що він вважається зниклим безвісти. І майже рік рідні жили надією…
До подій 2014 року простий сільський чоловік жив звичайним життям. Дев’ятирічну освіту здобув у Филенківській школі, спеціальність тракториста – у Чутівському ПТУ №55. Після навчання влаштувався у будівельну бригаду місцевого колгоспу. Потім – строкова військова служба. Після повернення з армії у 1992 році одружився зі своєю коханою Зоєю, яку зустрів ще у школі. Разом створювали добробут, ростили доньок Інну та Аліну, дали їм освіту, дочекалися онука. Тільки б жити, любити, радіти, мріяти…
Мирне й спокійне життя для Геннадія Черніка закінчилося у березні 2015-го року, коли він добровільно пішов до військкомату, маючи чітку життєву позицію. Рік брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської і Донецької областей. У 2017-му підписав контракт із ЗСУ й упродовж чотирьох років у складі 72-ої бригади Чорних запорожців стояв на захисті України.
Серед побратимів користувався беззаперечним авторитетом і повагою, мав позивний «Батя». Відгуки про людяність і мужність Геннадія долинали й до його рідного села.
У 2021 році після закінчення контракту повернувся до родини. Та недовго довелося бути поряд з найдорожчими людьми. Після вторгнення ворожих військ в Україну Геннадія Черніка у перших лавах мобілізували на війну. У березні 2022-го він знову взяв до рук зброю. Служив на посаді сержанта з матеріального забезпечення 202-ої запасної батареї в/ч А1476.
Був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» І ступеня, багатьма медалями та відзнаками.
Із сумом про Геннадія Черніка говорив його побратим Сергій Панченко: «Сьогодні проводжаємо в останню путь воїна з великої літери. Воїна, який йшов додому майже рік. І майже рік кожен з нас плекав маленьку надію: «А можливо після цього обміну Геннадій буде вдома». Щодня дружина чекала чоловіка, діти – батька. Але не сталося…
Страшна звістка сповістила про те, що він не приїде – його привезуть. І сьогодні він у своєму селі останній раз. Дуже шкода, що надпотужний воїн вже ніколи не стане надпотужним дідом, який візьме своїх онуків, підніме їх високо над головою і скаже: «Я захищав цю землю!»
Але ми можемо бути впевненими, що вони пишатимуться дідом, який не сидів вдома, не поїхав за кордон, не сховався, чекаючи, що хтось за нього зробить це.
Маючи зовсім юних командирів, яким по 25-27 років, Геннадій був для них підлеглим, а заодно і батьком. Батьком, який підказував, який налаштовував, батьком, який закрив в останньому бою своїх хлопців.
Дякую тобі, Геннадіє Сергійовичу, дякую тобі, друже, дякую тобі, побратиме! Нехай Господь Бог прийме тебе у свої обійми й дарує Царство Небесне».
Загинув Геннадій Чернік 23 червня 2024 року внаслідок скиду невідомого вибухового пристрою з дрону регулярних військ рф поблизу населеного пункту Сокіл Покровського р-ну Донецької обл.
До місця останнього прихистку загиблого проводжали у супроводі військового духового оркестру односельці, сусіди, знайомі, представники влади, побратими. Яскравіли квіти й вінки, тріпотіли на вітрі жовто-блакитні прапори, лунали щирі слова співчуття родині покійного з вуст секретаря Скороходівської селищної ради Таміли Підпалої, представника 9-го відділу Полтавського РТЦК та СП Сергія Бездітка. А з трикратним пострілом полинули у небо молитви священика й гірке ридання рідних загиблого бійця.
Наталія ЛОСЬ.
Фото автора.
