При зустрічі з Вірою Іванівною Лозицькою важко повірити, що їй так багато років – аж дев’яносто. Постійно у рухові, ще донедавна доглядала город, який знаходиться на певній відстані від її двоповерхівки у центрі Чутового. Охоча до розмови, приємна у спілкуванні, добра, безвідмовна у проханні сусідів про допомогу – так характеризують її знайомі.
А ще – дбайлива господиня, яка знаходить бажання й сили утримувати в ідеальному порядку невеликий клаптик землі біля будинку. Кілька років практикувала вирощування картоплі, яку садила у різні часи й збирала за сезон не по одному урожаю. А про те, що Віра Іванівна хоче споглядати красу довкола, свідчить той випадок, коли вона насадила розкішних айстр і петуній уздовж огорожі чутівського храму. Сама. Без примусу. Задля порядку. Для людей.
Хто близько спілкувався з Вірою Лозицькою, той знає яка вона запальна у компанії: і пожартує, і заспіває, і затанцює, і виступить справжнім віртуозом гри на пляшках.
Віра Іванівна родом з Оржиці, а до Чутового переїхала у 60-их роках разом з чоловіком Степаном Степановичем, який обіймав відповідальну посаду у райкомі. Трудову діяльність розпочала з раннього віку, тривалий час працювала швачкою у побуткомбінаті, не цуралася приймати замовлення й на дому.
По різному складалося в житті, але завдяки жіночій мудрості, виваженості, душевній доброті Віра Іванівна берегла родинне вогнище, зігріваючи кожного турботою. Разом з чоловіком виховали чотирьох дітей, які подарували старенькій п’ятьох онуків, а ті, у свою чергу, – вісьмох правнуків. Тішиться серце бабусі думкою про найрідніших людей, вона цікавиться їхніми справами, радіє успіхам, бажає щасливої долі й спокійних мирних буднів.
У день ювілею восьмого травня Віра Лозицька приймала сердечні вітання зі святом. Не оминуло її увагою й керівництво громади, зокрема, завітав до її оселі з квітами й подарунком голова селищної ради Микола Корольов.
Увесь день лунали у домі почесної іменинниці щирі слова побажань здоров’я ще на багато років, сімейного затишку, турботи, любові й поваги.
Наталія ЛОСЬ
