Трудовий шлях Андрій Комінник з Кочубеївки розпочинав з рідного колгоспу після того, як здобув спеціальність тракториста-машиніста у Гадяцькому профтехучилищі. І одразу у 1970 році сів за кермо трактора місцевого колгоспу імені Свердлова. Після перерви на строкову військову службу знову продовжив роботу на землі.
«Працював трактористом, комбайнером, – розповів Андрій Володимирович. – Попервах для мене, молодого й не досвідченого, надзвичайно цінними були поради й настанови Григорія Івановича Дряпака. Багато чого переймав також від Григорія Кириловича Дряпака, Андрія Івановича Калюжного, інших трактористів з багаторічним стажем».
Наполегливість і бажання виправдати довіру своїх наставників давали вагомі результати роботи. Так, комбайновий екіпаж у складі Андрія Комінника і Анатолія Петренка став переможцем серед молодих комбайнерів району та посів друге місце в області. А у якості нагороди передовики отримали безкоштовну путівку на подорож по північному Кавказу.
Паралельно з основною роботою Андрій Володимирович відзначався активністю у громадському житті – був, зокрема, секретарем комсомольської організації бригади,членом президії обкому партії. Простого сільського тракториста помітили у райкомі партії, і одна з тодішніх посадовиць цього органу влади Галина Лукіна наполегливо порекомендувала йому здобути вищу освіту. Так з її легкої руки Андрій Комінник вивчився на інженера-механіка у Полтавському сільськогосподарському інституті. Не забарилося й підвищення посади – п’ять років працював бригадиром тракторної бригади, змінивши свого досвідченого попередника Андрія Івановича Кошляка.
У 1980 році чоловік вирішив змінити рід діяльності і пішов до армії. Спочатку служив у військовій частині, яка дислокувалася у Скороходовому, помічником начальника штабу зі стройової підготовки, потім з 1986-го по 2001 рік був начальником комендатури запасного аеродрому у Полтаві.
Що цікаво, через 25 років служби знову повернувся до рідного господарства, яке на той час уже зазнало не однієї реорганізації. У 2001-2003 роках працював головним інженером ПСП «Черняхівське». У розмові пригадав тодішні теплі товариські й робочі зв’язки із нині покійним директором ПСП «Обрій» Миколою Олексійовичем Іванцем, керівником гряківського господарства Анатолієм Васильовичем Петрашенком.
Отак несподівано Андрій Комінник поринув у спогади, коли напередодні Дня працівників сільського господарства завітав до редакції, аби оформити річну передплату на «Сільські новини». Свого часу його світлини, як сумлінного трудівника, були на сторінках районки. А нині ми з приємністю друкуємо його фото як активного читача і шанувальника нашого видання, який вирішив залишитися з нами у наступному році.
Наталія ЛОСЬ.
Фото автора.
