ДОСВІД ІСКРІВКИ З ВИВЕЗЕННЯ СМІТТЯ

Чисте довкілля – спільна справа

Фермер Олексій Шляхов

Прикладом того, як можна вирішити проблему збору і вивезення сміття у сільській місцевості, є Іскрівський старостинський округ, зокрема, Іскрівка. Про порядок на вулицях села, благоустрій його околиць свого часу потурбувався місцевий фермер Олексій Шляхов. Він став ініціатором збору сміття у населення власним транспортом.
«Втілення у життя задуманого відбулося майже п’ять років тому, – розповів Олексій Шляхов. – Спочатку по селу зібрали всі купи непотребу. Люди далеко не носили – зазвичай роками захаращували покинуті дворища, яких на кожній вулиці немало. Тож тривалий час ми все те збирали, вигортали бульдозером, задіювали й екскаватор.
Після цього встановили день збору сміття від населення – десятого числа щомісяця. У разі перенесення дати староста публікує оголошення у групі в соцмережах.


У визначений день трактор з причепом об’їжджає село. Люди вже знають, що виносити сміття потрібно у пакетах, мішках, відрах чи ящиках. Особа, яка їздить з трактористом, закидає чи висипає все у причіп, і рушають далі. Дорогою прибирають обрізане гілля, купи від залишку вогнищ. Попервах дехто складував побутовий непотріб насипом, то їх змушували брати лопату чи вила й самостійно вантажити на трактор. Зараз таких немає. Усі свідомі й відповідальні.
На вулицях же встановили металеві кільця на двох ніжках, у яких прикріпили за допомогою скотчу сміттєві мішки. Більшість наших жителів уже привчилися ними користуватися. І я скажу, що відсотків вісімдесят сміття таки потрапляє в урну. Є, звичайно ж, проблеми: або собаки розірвуть мішок, або вітер знесе, або хтось поцупить (і таке бувало). Ці мішки також спорожняють у день збору сміття.


Далі все везуть на наше місцеве сміттєзвалище. До нього зручний під’їзд для вивантаження, а розташування побіля глибокого яру дозволяє бульдозером згортати туди сміття. Бульдозер задіюємо навесні, а кілька разів на рік староста направляє на сміттєзвалище працівників з благоустрою, аби зібрати пакети чи папір, який порозносив вітер.
За увесь період було два випадки, коли громадяни викидали сміття, де придумається. Я сам не полінився понишпорити у тих купах, аби знайти докази, хто це зробив. Слова: «Або ти за пів дня все прибереш, або зачепимо ковшем і вивантажимо тобі у двір через ворота» подіяли швидко. Після того подібного не трапляється. До речі, послугу з вивезення надаємо безкоштовно».


Староста Іскрівського старостинського округу Наталія Сватенко задоволена такою підтримкою аграрія, адже несанкціоновані смітники – це головний біль керівників старостатів.
Вона також зазначила: «На початку повномасштабного вторгнення у Іскрівці було дуже багато переселенців, то тоді сміття збирали частіше. З роками винесення побутового непотребу на тракторний причіп для наших жителів стало нормою. Значно поліпшився благоустрій села. Слідкуємо за порядком на території біля основного сміттєзвалища, регулярно збираємо сміття, яке розносить вітер. Дякую працівникам з благоустрою, які докладають до цього своїх рук».


Висловила свою думку і фельдшер з Іскрівки Ніна Крутченко: «Схвалюю ініціативу Олексія Івановича щодо централізованого збору сміття по селу наданим ним трактором. Раніше нам, маю на увазі свою сім’ю, доводилося самим возити непотріб на сільське сміттєзвалище. Добре, що маємо власний транспорт. Але ж багатьом було проблемно туди дістатися, тож і захаращували довкілля.
А тепер зрозуміли, що послуга, яку надає господарник, все ж зручніша. Тож дякую Олексію Івановичу за турботу про односельців і про чистоту на сільських вулицях і околицях села».


Дізнавшись, що ми пишемо про ініціативу фермера, відгукнулися й інші жителі села.
Руслана Божко, продавчиня: «До гарного звикаєш швидко, то вже й не пам’ятаю, скільки років користуємося послугою вивезення побутового сміття, про що потурбувався Олексій Шляхов. Але зазначу, що це дуже зручно. Та й раніше нашій родині доводилося звертатися до нього з проханням надати транспорт для вивезення гілля після обрізки дерев. Й допомогу отримували без зволікань.
Зручно, що збір проводиться переважно в одне число щомісяця, але бувають збої через погодні умови, бо, наприклад, у дощову погоду не кожною вулицею можна проїхати. Про будь-які зміни староста повідомляє у групі в соцмережах. Дякую працівникам благоустрою, які самі вантажать пакети, коли хтось не в змозі вийти чи відсутній вдома.
Мішки по селу також відіграють важливу роль у боротьбі із сміттям, але я помітила, що є ще люди, які можуть собі дозволити кинути папірець чи обгортку під ноги, тільки-но вийшовши з магазину. Але то одиниці. Йдемо самі, збираємо, аби вітер не розносив далі.
Варто віддати належне дачникам, яких немало у нашому селі: поспішаючи на електричку, не забувають пакети зі сміттям прихопити й дорогою викинути у мішок чи на причіп, який постійно стоїть поблизу магазину».


Ніна Прилуцька, пенсіонерка: «Раніше, коли ще був живий мій чоловік, вивозили сміття самотужки. Куди? Та було по різному. Коли ж залишилася сама, це питання стало для мене проблемним. Листя чи рослинні рештки ще можна викинути десь у кущі, воно перегниє, а скільки ж усього іншого!
Живу на околиці села, тому про послугу з централізованого вивезення почула не одразу. Поцікавилася, що й до чого. Мені пообіцяли, що заїжджатимуть і на наш куток, де проживає всього кілька родин. Це настільки легше стало, тим більше я живу одна, ходити тяжко. Поскладала все в мішки, винесла. Бачу, що й сусіди мої, молоді родини, задоволені.
Навіть слів не віднайду, аби подякувати Олексію Івановичу. А загалом, як на мене, він дивовижна людина: хазяйновитий, дбає про землю і свій рідний край, дотримується слова, а це надзвичайно важливо у наші непрості часи
».


Любов Мірошніченко, ВПО: «В Іскрівці наша родина оселилася у перші дні війни. Звичайно ж, одразу зіткнулися з проблемою куди дівати сміття. Бувало, їдемо електричкою у Полтаву чи Харків і пакети з побутовим непотребом прихвачуємо. А як дізналися про послугу, то з полегшенням зітхнули. Зазначу, що село за останні роки дуже змінилося у плані благоустрою. Тішать погляд квіткові клумби, впорядкована зона для відпочинку. Велика вдячність старості й місцевому фермеру за піклування».
Наталія ЛОСЬ

Матеріал підготовлено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *