Село – це колиска, де народжується життя. Це тихе щастя, яке не знайти у міському шумі. Це місце, де цінується свіже повітря та особливий зв’язок із землею. Життя у селі пов’язане із важкою працею, фізичною втомою. Але тепло зігріває серце, коли бачиш результати своєї праці.
Наш филенківський край завжди славився хорошими людьми, серед них і родина Тихонців. У кожного своя дорога у житті, своя неповторна стежина, по якій людина несе свою долю. А стежина Анатолія Володимировича і Тетяни Федорівни Тихонців тісно пов’язана з филенківським колгоспом «Шлях Жовтня» та усіма іншими господарствами, які утворювалися на його базі внаслідок реформування. А нині це – ФОП Филенко В.І. І якби не оці усі реорганізації, то у їхніх трудових книжках було б записане єдине місце роботи, бо працювали і працюють тут за покликом душі і серця.
Анатолій Тихонець родом із Степового (колишня Щорсівка). У дитинстві, коли однолітки грали у футбол і бешкетували, Анатолій увесь час проводив з батьком біля техніки. Змалечку вивчав механізаторську справу, був закоханий у неї, цікавився усім, що було до душі.
Тож після закінчення восьмого класу Филенківської школи навчався в Охтирському технікумі механізації і електрифікації.
Отримавши диплом, пішов у Щорсівську тракторну бригаду, працював на різних роботах, набирався досвіду. Завжди врівноважений, допитливий, відкритий до нових знань, використовував усі можливості, аби втілити щось нове, прогресивне, що було б корисне у використанні у сільському господарстві.
Одна приємна зустріч внесла зміни у його життя. На весіллі у друзів зустрів свою красуню Тетяну, яка родом з Іскрівки. Вона стала вірною дружиною та порадницею, міцною опорою і підтримкою.
Молода сім’я звила своє гніздечко. Тетяна Федорівна також пішла працювати у місцеве господарство. Дружно за підтримки батьків звели добротне обійстя у Филенковому. Керівництво господарства, помітивши розум і уміння Анатолія Володимировича, довірило йому важливу посаду механіка. І недарма, бо виконував свої обов’язки сумлінно, завжди допомагав механізаторам у ремонті техніки, забезпечував запчастинами, не боявся ніколи забруднити руки мазутом. А ще придумував різні винаходи, які допомагали у нелегкій праці хлібороба.
Пізніше Анатолію Володимировичу запропонували іншу, не менш відповідальну посаду керівника токового господарства. Новітня сушильна установка, через яку проходять тисячі тонн зерна за сезон, потребувала неабияких знань і відповідальності, і кращого працівника годі було й знайти. Уся обслуговуюча техніка, збереження зерна, доведення його до кондиції – усе в обов’язках Анатолія Володимировича. Як кажуть, спеціаліст – на всі руки майстер.
А поруч надійний тил – Тетяна Федорівна. Вона була секретарем керівника господарства, а в подальшому бухгалтером ФОП Филенко В.І. У її обов’язки входять взаємовідносини орендаря з орендодавцями. Свою справу знає на відмінно, комунікативна, завжди старається уникати конфліктних ситуацій, добре знає людей, постійно тримає з ними тісний зв’язок.
Так разом подружжя поєднує роботу і домашні будні. Існує в народі мудрість: коли людина знає про свою потрібність і відчуває, як її поважають і цінують за її працю, то вона працює ще краще, ще натхненніше. Саме такі Анатолій Володимирович і Тетяна Федорівна Тихонці. Роботі віддаються сповна, відповідальні за натурою, ніколи не дозволяли собі спізнитися на роботу. Для них – це некомфортна і болісна ситуація і вони якомога старанніше намагаються цього уникати. Їхня праця – то покликання, разом мають стажу майжесто років на одному місці. А ще – понад сорок років разом перегортають сторінки книги свого життя в любові та розумінні.
«І хлібом, і цвітом, і прадідом-дідом гріє душу село…» Свято працівників сільського господарства подружжя Тихонців зустрічає з гідністю й гордістю, з усвідомленням того, що і вони внесли свою часточку у добробут громади, що вони живуть у цьому прекрасному і квітучому краї.
Тетяна Тараненко
