Ларису Максименко-Ріцик війна перетворила з успішної жінки у біженку, змусивши тікати з рідного окупованого росіянами Херсону.
«Було таке відчуття, що мене, як квітку, вирвали і викинули з клумби», – зізналася жінка.
Наразі Лариса, дипломований тренер, проводить заняття з пілатесу для переселенок та бажаючих поліпшити свою фізичну форму і психічне здоров’я чутівок різного віку.
Саме улюблена справа і допомогла їй виринути із безодні відчаю, у якій перебувала після втечі з Херсону.
Адаптуватися до ситуації цій сильній жінці допомогло ще й те, що вона уже одного разу радикально змінювала своє життя. Першою її професією була швейна справа. Але так склалося, що потрібно було знаходити іншу нішу в житті.
«З дитинства я займалася спортом. Тож коли мені запропонували пройти відповідні курси і працювати у спортклубі, погодилася. Закінчила Херсонський державний університет, де навчалася на кафедрі «Здоров’я людини». Не раз проходила курси підвищення кваліфікації для медпрацівників. Навчилася робити масажі. Спочатку була фітнес-тренером, потім поступово перейшла на пілатес. Працювала у чотирьох спортивних клубах Херсона».
У Чутовому під час відвідин будинку дитячої та юнацької творчості познайомилася з матерями-переселенкам, які чекали на своїх дітей, доки ті займалися танцям у хореографів. Лариса запропонувала їм цей час витратити на оздоровчу гімнастику для себе.
«Спочатку одна погодилася, потім – шестеро, на третє тренування прийшли десятеро. А після оголошення долучилися і чутівки», – розповіла жінка.
Заняття проводить безкоштовно. На запитання чому, Лариса Анатоліївна відповіла: «Бо я сама переселенка. Був момент, коли у мене взагалі грошей не було, і я чекала на гуманітарку, щоб хоч їжа з’явилася. Я чудово розумію інших переселенців, у яких немає доходів. Тож проводжу заняття безкоштовно».
А заробляла масажами, які робила і робить бажаючим.
Наголошує, що пілатес – це не лише фізичні вправи із зміцнення м’язів, корекції фігури задля оздоровлення та профілактики на ранній стадії різних захворювань, а й колосальний обмін енергією, емоціями. Це – передусім спілкування і позив, що, на її думку, дуже важливо нині для переселенців, та й не тільки.
«Із тренування усі йдуть задоволені. Адже починають працювати внутрішні органи, надниркові залози активно виробляють ендорфіни – гормони радості. Таким чином у пілатесі робиться акцент на взаємодію тіла і розуму. Тому підвищується настрій. Після тренування почуваємося краще не лише фізично, а й морально. У нас загартовується дух, що також важливо для переселенців і не тільки».
Завдяки пілатесу Лариса знайшла собі справжніх друзів. Це дозволило їй адаптуватися до життя у новій громаді. А після відкриття у Чутовому фітнес-зали у Чутовому почала працювати там тренером.
Нині війна змінила наше життя до невпізнанності.
Тож, можливо, і нам варто змінюватися, адже сьогодні, як ніколи, на часі – людяність, чуйність і співпереживання.
Оксана ЧЕРКАС
Матеріал підготовлений за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню
від Українського Медіа Фонду.
