Кілька років тому Алла Бірюкова з Таверівки відкрила для себе сучасний вид створення художніх полотен – картини за номерами і алмазну мозаїку. І з тих пір її роботи красуються на виставках народних умільців під час проведення масових заходів. А похвалитися Аллі Борисівні є чим: пів сотні картин за номерами й тридцять – алмазних.
Ще у молоді роки жінка виготовляла рукотворну красу для власної домівки: в’язала мереживо, прикрашала прошвою наволочки та простирадла, вишивала рушники. А потім життя додало сімейних турбот, і рукоділля відійшло на другий план.
Алла Бірюкова все життя пропрацювала бухгалтером у Таверівському бурякорадгоспі. А потрапила у село у 1973 році, коли чоловіка Олександра Михайловича з Машівського р-ну направили працювати у Таверівську школу учителем математики і фізики.
З учня бухгалтера «виросла» до головного бухгалтера радгоспу, після пенсії трудилася у бухгалтерії сільської ради, пізніше була комірником СТОВ «Ніка».
Алла Борисівна пригадує, що вона постійно була у колективі, у русі, у роботі. Свого часу брала активну участь у художній самодіяльності, співала у 40-голосому радгоспному хорі. Допомагала односельцям куховарити на весіллях чи на виряджаннях. При цьому встигала доглядати за своїми старенькими рідними, яких з милосердя забирали з чоловіком у свій дім. Своєю турботою оточили свекрів, своїх матір і брата-інваліда, чоловікову тітку… І для усіх знаходила час, дарувала доброту свого серця і щедрість душі, при цьому, тримаючись з усіх сил, намагалася бути терплячою і стійкою
А понад шість років тому Алла Бірюкова сама опинилася у скрутному становищі. Після серйозної травми втратила здатність самостійно пересуватися, тож донька Людмила забрала матусю з квартири до себе у приватний будинок. Та Алла Борисівна не впадає у відчай: за допомогою ходунків потихеньку рухається кімнатою, старається по можливості хоч чимось допомогти доньці. «Щось на кухні зроблю, і то ж таки їй легше», – ніби виправдовуючись, мовила жінка.
Аби скрасити свої довгі будні, почала займатися картинами за номерами. Побачила за тим заняттям доньку, й сама забажала спробувати. Каже, захопило так, що годинами не могла відірватися. З часом з’явилося нове захоплення, але вже завдяки онучці, – опанувала техніку алмазної мозаїки.
«Я обираю вигляд картини, яку хочу виготовити, а рідні замовляють той набір для творчості через Інтернет, – розповіла Алла Борисівна. – Вже їх стільки у мене! Усі кімнати завішані. При нагоді дарую друзям, кумам. Мій син Олександр захоплюється полюванням, то ж і йому створила картину із зображенням мисливців. А ось нещодавно дві картини виставила на благодійний ярмарок, який проводили у селі на День козацтва».
Відомо, що будь-яке захоплення дає людині чимало позитивних ефектів, зокрема, полегшує смуток, дарує відчуття приналежності, допомагає не втрачати цікавості до життя. І захоплення Алли Бірюкової активує її внутрішню енергію, тримає у стані емоційного піднесення, а щоденне бажання займатися улюбленою справою і задоволення від створеного виробу є доказом невичерпних її здібностей.
Наталія ЛОСЬ
