На під’їзді до Василівки, яку в народі називають ХТЗ за назвою колишнього радгоспу, що діяв на території села і славився розвитком свинарства, праворуч дороги тішить зір ставок, який через кілька років нарешті наповнився водою й став місцем гніздування лебединої пари, яка граційно плавала чистим плесом. А за кілька метрів по дорозі виднілася на п’єдесталі статуя жінки-трудівниці, яка стала візитівкою цього мальовничого краю.
У єдності – сила
На території Василівського старостинського округу, який включає три населених пункти, проживає трохи більше тисячі осіб: 202 – у Розпашному, 177 – у Лозуватці та 636 у самій Василівці. Землю обробляють понад двадцять сільгоспвиробників: фермерські господарства, приватні підприємства. Найбільше з них – СТОВ «Ніка» – працює тут з 2007 року.
Очолює старостинський округ Лариса Ярошенко, яка до об’єднання громад та утворення старостатів тривалий час була головою Василівської сільської ради.
Заступниця директора СТОВ «Ніка» із соціальних питань Альона Понятенко зазначила: «Громаді поталанило з керівником. Лариса Володимирівна віддана селу і людям, живе їхніми проблемами й горить бажанням допомогти ближньому. Вона – мудрий керівник, жінка-сила. Ми добре співпрацюємо, ніколи не відмовляємо у підтримці громади. Населення не розділяємо на «своїх» і «чужих», розуміємо, що тільки у єдності можна досягти більшого й реалізувати заплановане».
Надійними помічниками старости є землевпорядник Оксана Петлюх та діловод Альона Недяк.
Благоустрій у пріоритеті
Для наведення порядку у селах округу працює бригада з благоустрою у складі Віктора Недяка, Олени Щербак та Федора Віннічука. У їхньому розпорядженні дві бензокоси, а територія обслуговування чималенька: центр Василівки, громадські території у Лозуватці й Розпашному, два кладовища. Щодо останніх, то для старости їхнє впорядкування у пріоритеті. Ларисі Ярошенко знадобився не один рік, аби привчити людей складати сміття після прибирання могил у спеціально відведеному місці, та переконати їх у шкідливості для довкілля штучних квітів.
Першочерговим для Лариси Володимирівни є й утримання у належному стані місць пам’яті про героїзм земляків у роки Другої світової війни. Так, у Василівці й Лозуватці замість традиційних пам’ятників воїнам-визволителям, які за тривалий час зазнали природньої руйнації, спорудили меморіальні комплекси з граніту.
Староста відзначила згуртованість жителів Розпашного, яке, до речі, знаходиться від Василівки за кілька хвилин пішого ходу: «Вони самоорганізовуються для спільних справ на благо села. Збираються для проведення суботників, наприклад, з облаштування місць для купання на березі ставка, прибирання й доукомплектування дитячого майданчика. Надзвичайно дружні й відповідальні люди».
І хліб, і до хліба
Для задоволення потреб населення старостинського округу у продуктових і промислових товарах працюють п’ять торгових точок, дві з яких у Лозуватці. А магазин у Розпашному орендує жителька сусіднього Щасливого Оксана Єхно. Зі слів старости, продавчиня зуміла добре налагодити торгівлю й контакт з місцевими жителями, сумлінно виконує взяті на себе зобов’язання, аби догодити кожному покупцю.
Зручним для населення є невеликий базар, який вирує щочетверга у центрі Василівки. Мій візит до села саме співпав з базарним днем, тому на власні очі побачила різноманіття товару. Жваві продавці пропонували розсаду, молочні продукти, ковбасні вироби, хліб, одяг і навіть молодняк птиці.
Колориту впорядкованій території додають вироби з дерева жителя Розпашного Віталія Лещенка, а місцевий різьбяр Федір Віннічук виготовив десятки грибків, які прикрашають як вулиці, так і слугують доповненням інтер’єру різних установ.
У загальну картину гармонійно вписується капличка, зведена зі зрубу. Двері цієї культової споруди відчинені щочетверга, а відвідувачів зустрічає Лариса Глущенко.
Затишно і комфортно
у медичному закладі
Для надання медичних послуг населенню у Василівці діє амбулаторія загальної практики сімейної медицини, якою завідує фельдшер Олександр Клименко. Працює він майже 23 роки, тож пережив реорганізацію медзакладу із ФАПу у АЗПСМ. Упродовж цього часу його незмінною помічницею є молодша медична сестра Ольга Нечвогало.
Під час моїх відвідин у коридорі АЗПСМ була черга на прийом до спеціаліста, до речі, з людей різних вікових категорій. Олександр Сергійович розповів, що за день буває до 15 осіб. У світлому й затишному кабінеті саме перебувала жінка під крапельницею. Окрім цього, роблять ін’єкції, перев’язки, інші процедури, призначені лікарем.
«Маємо для цього усе необхідне медичне оснащення, – зазначив Олександр Клименко. – Дякую за допомогу у його придбанні і взагалі за підтримку нашого закладу всім причетним до цього людям.
Ми опікуємося здоров’ям 700 осіб, серед них понад сто дітей. За потреби надаємо медичну допомогу й переселенцям».
Хоч ганок АЗПСМ і потребує косметичного ремонту, але він приваблює впорядкованими квітучими клумбами, а у самому приміщенні віє затишком від чистоти навколо.
У Лозуватці медичну допомогу можна отримати у фельдшерському пункті, де працює Світлана Дуванова.
Осередок культури
Осередком культури на селі був і залишається Василівський сільський будинок культури, який з кінця 70-их років очолює Марія Лазоренко. Пригадує вона ті часи, коли про їхніх учасників художньої самодіяльності знали в усьому районі. Історія розвитку культури Василівського СБК відображена на фотостенді у кабінеті завідуючої.
Якщо зараз гурт «Дивоцвіт» налічує вісім жінок-учасниць, то раніше був хор, троїсті музики. Ставили театралізовані сценки, та й чоловіків на сцені було достатньо. Про успіхи талановитого колективу свідчать подяки, грамоти й дипломи, отримані на різних обласних і районних культурних заходах.
Художній керівник Яніна Ващенко зазначила, що є потреба у придбанні радіомікрофона та іншого музичного оснащення. Та й на репетиції люди ходять без особливого ентузіазму, можливо, через тяжкі й сумні часи воєнного сьогодення. Але тішить її те, що на сцені виступають учні місцевої школи, яких залучає до участі у художній самодіяльності й готує з ними концертні номери педагог-організатор, учасниця «Дивоцвіту» Ольга Козловська.
Своєрідна аура панує у бібліотеці. Завідуюча закладом Яніна Ващенко зуміла створити комфорт для відвідувачів, навіть облаштувала спеціальний куточок для дітей. Уже з порогу помічаєш експозиції, присвячені Тарасу Шевченку, Дню примирення і перемоги у Другій світовій війні, історії становлення України.
«Бібліотечний фонд налічує близько чотирьох тисяч екземплярів, – повідомила Яніна Олександрівна. – Щодо зацікавленості читачів літературою, то люди у віці 60+ надають перевагу творам про сільське життя, особи від сорока років захоплюються любовними романами.
Прикро, що нині немає періодичних видань, які свого часу користувалися попитом. Сьогодні не кожен зможе передплатити журнал чи газету, а в бібліотеці вони були б доступними усім бажаючим».
Особливості закладів освіти
Шкільна родина Василівки налічує 105 учнів, 19 педагогів та 12 осіб технічного персоналу. Четвертий рік заклад освіти очолює Лариса Савінова.
На базі Василівської школи неодноразово проводили районні свята, наразі учні успішно заявляють про себе на олімпіадах, конкурсах, у спортивних змаганнях.
Активно займаються у навчальному закладі і робототехнікою. Діти опановують цю цікаву й захоплюючу справу на заняттях гуртка під керівництвом учителя інформатики Миколи Хаперського.
Директорка Лариса Савінова з вдячністю відгукнулася про сільгоспвиробників, відзначила їхню постійну готовність підтримати навчальний заклад чи-то фінансово, чи-то новими придбаннями.
У 1991 році родина педагогів Олександра та Олени Чемісових ініціювала створення у школі музею. До збору матеріалів, яких, до речі, чимало, долучалися їхні колеги, учні. Олександр Миколайович, як учитель трудового навчання, виготовив у якості експонатів українську хату й вітряк. З музейних стендів можна дізнатися про історію колишнього місцевого господарства, про невтомних трудівників, ветеранів праці, учасників бойових дій Другої світової війни.
Музейною цінністю стали кілька десятків великодніх писанок, які кілька років тому розмалювали педагоги, школярі та усі бажаючі жителі села. Муляжі яєць витесав з дерева учитель-трудовик Ростислав Рудь.
Заступник директора школи з навчально-виховної роботи Раїса Артеменко розповіла, що музейні матеріали деякі учні використовували для написання своїх наукових робіт.
Шкільний колектив активно долучається до допомоги ЗСУ. Традиційно щомісяця надсилають адресні посилки вартістю 1000 грн колишнім випускникам школи, місцевим жителям, які нині боронять Україну. Кошти донатять працівники освітнього закладу та батьки школярів. Завжди відгукується колектив на будь-яке прохання про збір продуктів, жінки готують домашню випічку, дякуючи при цьому благодійникам, які безкоштовно дають борошно.
До волонтерської діяльності долучаються і працівники дитсадка «Барвінок» на чолі із завідуючою Мариною Коломієць. Підтримують військових, як можуть: варять, печуть, годують. При цьому сумлінно виконують своє основне завдання – виховують 18 дошкільнят.
У дитсадку оформили патріотичний куточок, де на чільному місці – подарунок від бійця Максима Самсоненка (на фото вгорі). Чоловік власноруч виготовив простеньку поробку, але вклав у неї свою прихильність і вдячність дітям за малюнки, обереги для захисників та кошти, зібрані на благодійному ярмарку.
Наталія ЛОСЬ.
Фото автора.
