Вишиванка є символом української культури та національної гордості. Тому не дивно, що останніми роками значно зріс попит на вишиті речі. Чи можна придбати якісні вишиванки у нас? Виявляється, що так. У Скороходовому і Петрівці діють магазини української вишиванки і прикрас, власниця яких Наталія Шутко пропонує цю красу на різний смак і під замовлення.
Жінка перетворила власне захоплення вишивкою у бізнес та відкрила першу крамницю 14 років тому біля приміщення Скороходівської селищної ради.
Народилася вона на Закарпатті у селі Нанково Хустського району. Пригадує, що у родині усі займалися рукоділлям: плели корзини, вишивали. «Взагалі у нас так було заведено, що на весілля дівчина мала собі вишити рушник. А ще вишивали серветки, скатертини», – розповідає Наталія Шутко.
На Чутівщину потрапили з чоловіком у 2002 році. Зізнається, що давно мріяла відкрити крамницю народного мистецтва. Реалізувала свій задум у 2011 році. А крам закуповує у Коломиї, що на Івано-Франківщині. Це містечко славиться майстринями, які гаптують речі на будь-який найвибагливіший смак. У цьому переконалася і я, придбавши в одному з магазинів Коломиї вишиванку до душі. Тому й не викликав особливого подиву той факт, що так далеко власниця нашого магазину знайшла собі постачальника.
Вона пригадала: «Якось дорогою додому заїхали в Яремчу, а там на місцевому ринку жіночка торгувала вишиванками. Ми з нею познайомилися, розговорилися. У неї є машинка для вишивки. Вона сама вишиває і вручну. Я тоді вперше скупилася у неї, переконалася у якості речей та й продовжую співпрацювати.
Плюсом є те, що майстриня працює і під замовлення. Я телефоную, кажу заміри і побажання замовника. Вона пропонує матеріал і скидає фото».
Попитом, зі слів власниці магазину, користуються дитячі вишиванки (платтячка, сорочки), вишиті футболки. Наталія Шутко зауважила: «Щодо зображення, то більше приваблюють вишиті квіти маку, ніж орнамент. Надають перевагу і ручній роботі. Хоча звісно кожен орієнтується на власні фінансові можливості».
Замовляють у неї і на весілля парні вишиванки: сорочку і плаття. А ще купують на подарунок господиням фартухи з орнаментом і вишивкою «Найкраща мама» чи «Найкраща кухарка». Є в асортименті й віночки та інші прикраси, рушники на весілля.
Пропонує заготовки для вишивання: портрети, картини, ікони; матеріали для виготовлення браслетів. Є і набори для початківців. Також бажаючі можуть придбати картини для «алмазної» викладки чи для малювання за номерами.
А ще у магазинах представлені власні вироби Наталії Шутко. Зокрема, мою увагу одразу привернули яскраві ґердани – шийні бісерні прикраси у вигляді стрічки, виготовленої з різноколірних намистин, нанизаних на нитяну чи волосяну основу, що утворюють строкатий геометричний або рослинний орнамент. Виготовляє вона і силянки (намисто з бісеру), браслети, чокери (короткі вироби, які щільно облягають шию). Раніше вважалося що ці речі наділенні особливою енергетикою. Так, силянки носили як обереги.
Ґердани прикрасять будь-який одяг, коли немає вишиванки. Взагалі їх можна виготовляти різні за стилем і за бажанням клієнта.
Майстриня розповіла: «Ось нещодавно відіслала в Одесу калину під замовлення. Мені фотографію скинули із зображенням, яке вони хочуть. Я знайшла схему і зробила ґердану. З Німеччини у мене замовляли силянку в патріотичних кольорах».
На запитання, де знаходить клієнтів, відповіла, що викладає свої вироби у соцмережах: Тік-тоці, сторінках Інстаграм, Фейсбук.
«Та й так люди приходять у магазин – дивляться і замовляють», – зазначила Наталія Михайлівна.
Презентувала вона свої роботи на виставках під час заходу в Скороходівському будинку культури та на Дні борщу в Первозванівці, де донатили на ЗСУ.
Майстерність жінки відзначали грамотами Полтавської обласної військової адміністрації, Скороходівської селищної ради.
До речі, активно займатися виготовленням речей з бісеру стала саме з початком повномасштабної війни. Тоді під час блекаутів вечорами, працюючи під ліхтарем, захопилася рукоділлям. Це заспокоювало, а із вправних рук виходили чудові речі, які радували своєю красою і оригінальністю.
«Виклала спочатку ікону алмазною мозаїкою. Потім в Інтернеті натрапила на відео, де навчали виготовляти різні вироби з бісеру. Сподобалося, тож придбала матеріал та й собі почала робити. Потім дещо виставляла на розіграш призів, коли збирали кошти на автомобіль воїну. Та так і пішло… Із задоволенням продовжую виготовляти прикраси. Іноді засиджуюся до пізньої ночі, прагнучи закінчити свою роботу», – поділилася Наталія Шутко.
Ось так хобі перетворилося на засіб для заробітку, а колоритні автентичні вироби знаходять своїх шанувальників.
Оксана ЧЕРКАС.
Фото автора та з сімейного архіву.
