На Алеї Надії у Чутовому 30 серпня, у Міжнародний день жертв насильницьких зникнень, відкрили банери з портретами 12-ох захисників, жителів Чутівської громади, які вважаються зниклими безвісті під час російсько-української війни.
На сьогодні невідомими залишаються долі Олександра Богодайка, Григорія Бондаренка, В’ячеслава Іщенка, Вадима Косіченка, Дмитра Кожемякіна, Юрія Михайленка, Михайла Михальчака, Богдана Меліхова, Андрія Нальотова, Олега Філоненка, Олега Хорошильцева, Миколи Чигринця. Дату і місце зникнення кожного з них озвучили ведучі Віталія Рєзнік та Світлана Шура.
На заході були присутні рідні та близькі захисників, керівники громади і старостинських округів, працівники селищної ради, військові, школярі, пересічні громадяни.
У своєму виступі голова громади Микола Корольов, звертаючись до родин зниклих військових, зокрема, зазначив: «Чутівська громада розділяє з вами це тривожне очікування. На вашу долю випало надзвичайно важке випробування, і жодні слова не здатні передати почуття тих, хто щодня живе надією на звістку про близьку людину. Ми щиро віримо, що життєва історія наших воїнів матиме продовження, і настане день, коли на цій алеї побачимо їх у колі рідних і друзів, коли вони самі зніматимуть свої портрети».
А на сьогодні члени родин зниклих безвісті захисників вдивлялися в очі своїх найрідніших людей на світлинах, обіймаючи їх поглядом, сповненим незгасної віри у довгоочікувану зустріч.
Так, мати солдата Дмитра Кожемякіна Валентина Миколаївна розповіла, що мобілізували його дорогою на роботу: «Він не тікав, не опирався. Мені ж спокійно сказав: «Он скільки хлопців служать, то піду і я». Після навчань одразу потрапив «на нуль» – у штурмову бригаду на Покровський напрямок. Сестрі повідомив про це, а мене мабуть пожалів. Хоча я здогадувалася, що він у небезпеці. Перед тим ще й сон поганий приснився. Прослужив трохи більше двох місяців, і восьмого листопада 2025-го зв’язок з ним обірвався… Невдовзі нам повідомили, що зник поблизу населеного пункту Новоекономічне Донецької області.
Син у мене швидкий, як вітер, моторний такий, скрізь встигає. Як ішов, дуже просив, аби дбайливо доглядала його вівчарку. Він її виростив, займався нею. І зараз, коли кажу: «Де Діма?», вона метушиться, біжить до воріт, теж хоче зустріти свого господаря».
Із 29 грудня 2022 року живуть у невідомості родичі уродженця Чутового сержанта Вадима Косіченка. Знають лише, що він зник безвісті під час бойових дій біля населеного пункту Бахмутське Донецької області. Двоюрідна сестра Вадима Тетяна Анатоліївна розповіла, що тривалий час не мали взагалі ніяких відомостей: батьків уже немає, з родиною він не проживав, тож про його зникнення дізналися із запізненням.
Рік прожила у шлюбі родина Іщенків з Черняківки – В’ячеслав та Ангеліна. У вересні 2024-го молодята побралися, а вже наступного року 21-річний В’ячеслав підписав контракт із ЗСУ. Всього лише два місяці солдат тримав зброю в руках, а на початку жовтня минулого року дружина отримала повідомлення про його зникнення поблизу Юнаківки на Сумщині. Ангеліна каже, що дуже жалкує, що не встигли народити дитину, але не втрачає віри й надії, що це таки колись трапиться.
А віри й надії кожному із рідних, хто не перестає чекати, додавали щемливі слова пісень у виконанні артистів Чутівського будинку культури Сергія Федоренка та Олени Хроленко.
Наталія ЛОСЬ.
Фото автора.
