Вона пам’ятає часи, коли світ був зовсім іншим – без мобільних телефонів, швидкісних потягів та інтернету. У її очах – глибочінь цілого століття, а на обличчі – зморшки, кожна з яких є літописом пережитих радощів і бід. Нещодавно свій 100-ий день народження відсвяткувала Марія Юхимівна Кривобік. Вона є однією з найстаріших жительок Чутівської громади, але вражає не лише цифрою в паспорті, а й неймовірною жагою до життя.
Марія Юхимівна народилася у далекому 1926 році на Котелевщині. На її вік випали найважчі випробування ХХ століття: голодомор 33-го, воєнне дитинство, повоєнна відбудова, зміна епох та державних кордонів.
Урятуватися у роки Голодомору її родині, де зростало четверо дітей, вдалося завдяки дядькові, який таємно приховав запаси зерна. Також у лісі батьки переховували корову.
Та війна принесла нові випробування юній Марії. Її 15-річною вивезли до Німеччини на роботи. У неволі вона працювала швачкою на фабриці.
Після визволення повернулася додому. Там зустріла свою долю – Олександра. Одружилися, у молодого подружжя один за одним з’явилося двоє синів і донечка. Переїхали жити на Чутівщину до Іскрівки.
Життя Марії Юхимівни минуло у праці. Трудилася на ланці, потім – кухаркою у дитсадку. Рідні згадують, що готувала дуже смачно ще за старовинними рецептами своєї матері. Приміром, таку страву, як бузинник. А її паска – то взагалі щось неймовірне. Що смачна була, ще й тривалий час зберігала свою свіжість.
Випічка їй особливо вдавалася.
Взагалі кухарська справа їй була до душі. Рідні зазначають, що вона готувала їжу до 95-ти років. Ця поважна жінка ніколи не сиділа склавши руки.
Після смерті чоловіка Марія Юхимівна уже шість років живе у Чутовому у свого сина Миколи. Саме він з дружиною опікується старенькою. І у його будинку вона приймала вітання зі сторічним ювілеєм від голови громади Миколи Корольова.
У чому її секрет довголіття? Можливо у тому, що ніколи не думала про цифри. Просто жила, любила свою роботу і намагалася ні на кого не тримати зла. То й нам треба навчитися радіти за інших і дякувати Богові за кожен новий ранок..
Оксана ЧЕРКАС.
