У Новофедорівці облаштували місце вшанування пам’яті загиблих у російсько-українській війні. 29 серпня там встановили банери з портретами двох загиблих жителів села – Віталія Легкого та Анатолія Тимошенка.
Розглядали кілька варіантів, де саме має бути Алея слави та пам’яті. Після детального обговорення цього питання обрали місце неподалік школи, біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні землякам.
«Разом з керівництвом селищної ради розпланували як то воно буде, намітили обсяг робіт, – розповіла завідуюча Новофедорівською філією Чутівського академічного ліцею Валентина Данілевська. – Зазначу, що все робили за людські кошти. Дякую усім, хто відгукнувся на прохання долучитися до збору грошей і матеріалів. Жертвували як власники землі, так і пересічні громадяни, хто скільки міг. Селищна рада допомогла привезти землю, а розкидати її приходили навіть діти. Місцеві жінки принесли квіти для створення клумб, хтось фарбував пам’ятник, хтось спилював зайві дерева, хтось клав плитку. Спільна справа об’єднала усіх: і дорослих, і дітей».
З нагоди відкриття Алеї слави і пам’яті відбувся урочистий мітинг. «Вшановуючи пам’ять наших героїв-земляків, які віддали своє життя за незалежність країни, кожного з нас охоплює не тільки біль втрати, а й вдячність їм за можливість жити на рідній землі, працювати, ростити дітей», – зазначила у виступі Валентина Данілевська і розповіла про їхній бойовий шлях. Цьому передувало підняття Державного Прапора України Станіславом Левченком та Єгором Худяковим, та виконання Державного Гімну нашої держави.
«Вшановуючи пам’ять героїв-земляків, які віддали своє життя за незалежність країни, кожного з нас охоплює не тільки біль втрати, а й вдячність їм за можливість жити на рідній землі, працювати, ростити дітей», – зазначила у виступі Валентина Данілевська і розповіла про їхній бойовий шлях.
Віталій Легкий у 2015-2016 роках брав участь у проведенні АТО. У вересні 2022-го, маючи досвід ведення бойових дій та враховуючи те, що його два брати уже боронили Україну від російського агресора, він особисто звернувся до військкомату з проханням про мобілізацію.
Служив головним сержантом, обіймав посаду командира відділення. Після демобілізації тривалий час лікувався, та все ж стан здоров’я ускладнювався. Шостого грудня 2024 року Віталія Легкого не стало.
Анатолій Тимошенко на захист рідної землі став у 2014 році – пішов добровольцем виконувати обов’язок громадянина України. Так само добровільно поповнив лави захисників у перший день повномасштабного вторгнення. Cумлінно виконував обов’язки на посаді головного сержанта взводу. Боронив цілісність України на кордонах Сумської та Харківської областей, брав участь у боях за Соледар, де проявив себе здібним командиром. Стримував ворожий натиск на Авдіївському напрямку.
Під час виконання бойового завдання завжди йшов першим і вів за собою побратимів. Був беззаперечним авторитетом та наставником серед особового складу, ділився досвідом та навчав підлеглих військової тактики, був інструктором на полігонах. За роки служби відзначений бойовими нагородами й подяками вищого командування.
Загинув Анатолій Тимошенко 10 липня 2023 року внаслідок ворожого артобстрілу поблизу Веселого на Донеччині.
Меморіальні дошки відкрили дружина Анатолія Тимошенка Юлія Юріївна та родичка Віталія Легкого Лілія Шпиталенко. Школярі поставили до портретів лампадки пам’яті, і всі присутні вшанували захисників хвилиною мовчання. А в небеса злинули слова пісні «Журавлі» у виконанні Олени Хроленко.
Присутні на заході місцеві жителі, які свого часу теж взяли до рук зброю, – молодший сержант Ігор Худяков, солдат Нацгвардії України Іван Смола та ветеран ЗСУ Олександр Бацман вручили рідним полеглих захисників квіти. Квітами вшанували й полеглих захисників.
Наталія Лось
