З нагоди дня виходу у світ – 5 вересня 1931 року – першого номера районної газети «Сільські новини», а також на День журналіста ми, зазвичай, згадували на її сторінках ветеранів журналістської ниви, які десятиліттями творили часопис подій Чутівщини. А «за лаштунками» залишалися люди, завдяки яким газета набувала такого вигляду, в якому вона доходила до читачів. Це – оператори комп’ютерного набору і верстки. Також у цьому матеріалі не оминемо увагою й керівників, які впроваджували нововведення для осучаснення популярного районного видання.
ВІД КОМП’ЮТЕРНОГО НАБОРУ –
ДО СУЧАСНОГО ДИЗАЙНУ
Перший номер «Сільських новин» з комп’ютерною версткою побачив світ 9 травня 1995 року. Під керівництвом Івана Антоновича Михайліченка опановували нововведення оператори Галина Петренко та Оксана Третяк. На той час газета виходила двічі у тиждень: до липня 1996-го по середах вона була нового зразка, по суботах виготовлена із застосуванням лінотипу. Якісний офсетний друк забезпечували чутівцям працівники Красноградської друкарні, що на Харківщині. Тож щотижня підготовлений макет «Сільських новин» возили не за один десяток кілометрів редакційною автівкою.
Скрута 90-их торкнулася й редакції, тож часто доводилося проситися друкувати в борг. Згодом була друкарня у Кобеляках і видавництво «Полтава», але проблема із безгрошів’ям залишалася. Керівник, звичайно ж, домовлявся друкувати, як кажуть, «на чесному слові». Та коли суми заборгованості ставали досить таки кругленькими, перед Чутівською редакцією просто зачиняли двері. І тут треба віддати належне редакційному водію Віктору Андрієнку, який знаходив підхід до керівництва видавництва. Розповідав, що було таке, що й на коліна падав з порогу, аби тільки прийняли.
Водій Віктор Андрієнко навіть на пенсії навідувався до редакції
Останнім часом Віктор Федорович возив районку власним транспортом. Щоразу хвилювався, коли доводилося їхати у зимову негоду чи у темну пору доби, то ж підганяв операторів, аби ті якомога раніше здавали макет.
Новітньою версткою зацікавилася тодішня завідуюча відділом листів, згодом випусковим відділом Алла Бодня. Уже вона навчала тонкощам цієї роботи Лоліту Сєрякову і мене – Наталію Лось, яких прийняли на посаду операторів комп’ютерного набору і верстки влітку 2000 року. Пам’ятаю, як тоді вона казала: «Уже скільки молоді перейшло через редакцію, і кожному розповідаю й навчаю. А вони попрацюють місяць-два й розраховуються. Все! Оце ви останні, кого я вчу».
Дійсно, тоді в редакції спостерігався відчутний плин кадрів, і особливо на посаді оператора комп’ютерного набору і верстки.
Олександр Пастушок і Наталія Лось
З виходом Алли Василівни на заслужений відпочинок у 2003 році її замінила Наталія Лось, а за комп’ютер сів випускник школи Олександр Пастушок. Юнак одночасно працював і заочно здобував вищу освіту у педагогічному вузі.
Юлія Чернічка та Наталі Лось
Часто навідувалася до своєї знайомої у редакцію Юлія Чернічка. Придивлялася до специфіки роботи, у неробочий час просилася дати їй можливість набирати тексти. І коли Олександр Пастушок звільнився, то редакторка Оксана Черкас без вагань призначила на його місце Юлію, яка гармонійно влилася у колектив. Паралельно з версткою вона почала подавати коротенькі газетні дописи, а коли з’явилася вакантна посада журналіста, редакторка одразу запропонував її Юлії Чернічці.
Жанна Щербина, Оксана Черкас, Наталія Лось
Натомість на її місце прийшла Жанна Щербина – спокійна, серйозна, відповідальна. Чудово зарекомендувала себе і Яна Тищенко, яка відзначалася впевненістю і швидкістю в роботі.
Яна Тищенко
Невдовзі обидві після заміжжя пішли у декретну відпустку, змінили рід діяльності. Версткою газети у певні періоди займалися Максим Степанюк та Валентин Жучков. Хлопці швидко опанували свою роботу, а ще розумілися на комп’ютерних програмах, тож за потреби налаштовували техніку самостійно.
Валентин Жучков, Максим Степанюк, Оксана Черкас, Наталія Лось
Улюбленим висловом Максима, коли спочатку щось зникало під час верстки, а потім у два кліка з’являлося, було: «Це – магія!» Така «магія» змушувала нервувати усіх біля комп’ютера, лишаючи самого оператора вельми спокійним.
Валентин Жучков натомість відзначався скрупульозністю і уважністю у роботі, помічав помилки і виправляв їх.
Ірина Белей
Поруч з ним працювала Ірина Белей – творча, серйозна і також відповідальна. Першим її самостійним номером був кольоровий святковий випуск.
До речі, саме Ірина Белей за ініціативи редакторки створювала дизайн вкладки «Цікаве для вас», де було багато корисних і розважальних матеріалів. Це додало газеті популярності.
Тетяна Луковець
«Сільські новини» почали виходити на 12-ти сторінках, тож виникла необхідність взяти ще одного оператора. Так до нас потрапила Тетяна Луковець. Пригадую, як попервах вона хвилювалася, що в неї не вийде, але, як мовиться у народі: «не святі горшки ліплять». Уважна, під час верстки помічала найменші дрібниці, навіть не надто суттєві.
Ірина Бондаренко
По-своєму заявили про себе і її наступниці Ірина Бондаренко, Юлія Протас, внісши свій вклад у розвиток місцевого видання.
Юля Протас
Юлія активно брала участь у грантових проєктах, навчалася робити і монтувати відеоролики.
У ПОШУКАХ НОВИХ СТАНДАРТІВ ДРУКУ
Із 2002 року з приходом на посаду редактора Віктора Филенка газета поступово стала набувати сучаснішого вигляду. Тоді ж за його ініціативи у Чутовому створили ТОВ «Мріяна», де й почали друкувати «Сільські новини». Виконував цю роботу Михайло Наливка, який з будь-якою технікою був «на ти». Але придбана бувша у використанні офсетна машина не давала бажаної якості друкованого видання.
Михайло Наливка
Коли Віктора Миколайовича не стало, керівну посаду з вересня 2006 року обійняла Оксана Черкас, яка почала вишукувати можливості поліпшити і якість друку, і дизайн. У 2010-му та на початку 2011 року «Сільські новини» почали друкувати не лише у місцевій друкарні, а й у ВАТ «Видавництво «Полтава». А з квітня 2011-го налагодили співпрацю із полтавським видавництвом – ТОВ «АСМІ».
Оксана Леонідівна разом з колективом наполегливо шукала шляхи удосконалення верстки газети. Так, на базі редакції «Сільських новин» один із дизайнерів, який створював логотип та верстку обласним газетам, зокрема, і «Вечірній Полтаві», проводив навчання для чутівських і машівських ЗМІ.
А коли перейшли на сучаснішу програму створення газети, фахівець видавництва «АСМІ» приїздив до Чутового, аби навчити працювати у ній не лише нашого оператора Юлію Чернічку, а й спеціаліста із сусідньої карлівської районки.
Аби зробити верстку сучаснішою, операторка Ірина Белей їздила разом із редакторкою на тренінг до Чернігова, де навчалася новітній верстці газети, яку застосовують у закордонних газетах та сучасних всеукраїнських.
«Із січня 2012 року почали співпрацювати із харківським ТОВ «Фактор Друк». Побачили, що деякі полтавські обласні газети друкуються там. Друк – якісніший, і вартість нижча, – пригадує ті часи Оксана Черкас. – Наші оператори тоді уже опанували програму, завдяки якій пластини з газетою не потрібно було возити у видавництво. Передавали б усе через Інтернет. А газету привозила б «Укрпошта», яка на той час була дійсно надійним партнером.
Але потрібно було отримати ще й згоду співвласників (райдержадміністрації та районної ради), адже мали повністю відмовитися від місцевої друкарні. Тож після тривалого обговорення нам таки дали добро. Лише тодішній керівник РДА Анатолій Шев’яков наголосив: «Усе – на вашій відповідальності».
Та редакторам до труднощів не звикати. Налагодили друк у Харкові, а згодом перейшли на щотижневик. До узгодження виробничих процесів долучився і водій Юрій Бур’ян, з яким їздили до Харкова для налагодження співпраці».
Водій Юрій Бур’ян та редакційна “Славута”
Якість «Сільських новин» значно поліпшилася як змістом, так і друком. Друкувалися у ТОВ «Фактор Друк» до початку війни. Останній номер передали у друк цього видавництва 24 лютого 2022 року. Але через ворожий обстріл він так і не вийшов. Пізніше взагалі ворог прицільно влучив у приміщення видавництва. Тож газетярі були змушені шукати іншого надавача друкованих послуг. Зупинилися на вінницькому, співпраця з яким триває й донині.
А навички верстки і дизайну опановують сьогодні самі журналісти через скрутне становище редакції. Таке уже воно життя…
Довідково:
Досить тривалий час районну газету робили з допомогою лінотипу – друкарської машини, яка складає текст і відливає його цілими рядками у вигляді суцільних металевих смуг.
Оператор набирав текст на клавіатурі, машина автоматично збирала матриці (форми) для кожного символу, а потім заливала їх розплавленим свинцевим сплавом, формуючи цілий рядок. Лінотип зробив друкарство швидким та масовим, замінивши ручний набір кожної літери окремо. Багато років лінотипістом працював Анатолій Порохня.
Наталія ЛОСЬ
фото – з архіву “СН”
