Наприкінці серпня цього року на Алеї Надії у Чутовому відкрили банер з портретом захисника Григорія Бондаренка. Рідні отримали повідомлення про те, що він зник безвісті другого жовтня 2025-го. Увесь цей час жили надією на повернення додому рідної людини. Та на жаль, сумна звістка про його загибель зранила їхні серця. У липні відбувся обмін тілами загиблих військових, і після ідентифікації у списку було прізвище й Григорія Борисовича.
Чоловік з числа внутрішньо переміщених осіб, до нашого селища родина прибула з Донеччини.
У лютому минулого року Григорія Бондаренка мобілізували до лав Збройних сил України. Служив на посаді заступника командира бойової машини-навідника оператора 2-го механізованого взводу 3-ої механізованої роти 1-го механізованого батальйону в/ч А3719. Заступник командира батальйону, виступаючи на траурному мітингу, зазначив: «Не вистачає слів, аби розповісти про те, що він робив на війні. Тут і там – це два різних життя. Тому прошу шанувати й не забувати».
За самовіддану службу, високі якості справжнього захисника України Григорія Борисовича нагороджували нагрудною відзнакою «Захисник Донбасу», відзнакою «Знак пошани», нагрудним знаком 63-ої ОМБр.
Восени під час штурмових дій противника поблизу Торецька Краматорського р-ну Донецької обл. отримав тяжке поранення, але встиг зателефонувати своєму родичу, теж військовому, й повідомити: «Я – 300-ий». На порятунок його та інших була направлена група із чотирьох осіб, але ворог завдав їм смертельного удару, після чого командування не стало ризикувати. За лічені години та територія стала вже не підконтрольною українським військам, тож є припущення, що 32-річний Григорій Бондаренко помер від втрати крові.
Про те, яким він був у повсякденному житті, розповіли сусіди: «Доброзичливий, привітний, роботящий. Хоч і проживав у іншому містечку, але часто навідував батька й сестру з родиною. Допомагав їм у дворі, на городі, а минулого літа під час відпустки навіть побілував хату».
На жаль, відтепер він залишився у пам’яті всіх, хто його знав, незгасним світлом та уособленням незламності і боротьби.
Поховання бійця з усіма почестями відбулося на центральному кладовищі Чутового 24 вересня. Співчуття родині від імені громади висловив голова Чутівської селищної ради Микола Корольов, представник 9-го відділу Полтавського РТЦК та СП Сергій Бездітко.
Зворушливим моментом було вручення рідним прапорів – Державного та батальйону, в якому служив захисник. А його побратими під супровід пісні «Люди-титани» запалили димові шашки. Все навколо заполонив червоно-чорний дим – як символ героїзму, боротьби за свободу та пам’ять про загиблих за незалежність.
Наталія ЛОСЬ.
Фото автора.
