Війна кардинально змінила життя багатьох українців, які змушені були полишити свої домівки і шукати прихисток та засоби для виживання. Сміливо змінив сферу діяльності, розпочавши нову справу, харків’янин Максим Скользнєв, який з родиною переїхав до Первозванівки. 37-річний чоловік скористався грантовою можливістю, зайнявся вирощуванням перепілок, працевлаштував двох ВПО.
Уперше про Максима Скользнєва почула від керівника місцевого центру зайнятості Віти Клименко. Вона розповіла, що він єдиний з категорії ВПО скористався урядовою грантовою програмою для створення власного бізнесу. Тож Максим Скользнєв не просто отримав фінансову допомогу, а й інструмент для довгострокового розвитку.
Саме цього він і прагнув, коли війна змусила його родину виїхати у безпечніше місце – до села Мальці, що на Миргородщині. «Потрібно було чимось займатися», – зазначив Максим.
Місцеві жителі тоді ділилися із переселенцями: хтось дав качку, хтось – кроля. Так і почали набувати нового досвіду – вирощували для себе курей, бройлерів, кролів.
Згодом Максим, маючи економічну освіту, почав працювати у Харкові на одному із підприємств.
«Щотижня я їздив за 250 кілометрів до сім’ї. Тому вирішили шукати житло для родини десь ближче. В Інтернеті знайшли будинок у Первозванівці, придбали його і переїхали до цього села. Місцеві жителі прийняли нас добре. Син пішов тут до першого класу», – ділиться спогадами Максим Скользнєв.
Родина і далі продовжувала розвивати птахівництво. Максим до війни був директором будівельної фірми, займався системами безпеки (відеонагляд, сонячні станції тощо). Тому ця справа для нього дещо нова, але він з головою поринув у неї.
«Усе починалося з ідеї, – розповідає чоловік. – Вирішив зайнятися саме перепелами, адже чітко розумів, що якісний продукт завжди знайде свого покупця. Вивчали інформацію, робили помилки і вчилися на них. Спочатку власноруч зробив перші клітки, купив найпростіші інкубатори, брудери, замовив інкубаційні яйця.
Мріяв масштабуватись, побачив у цій ідеї потенціал. Але бракувало коштів. Тому вирішив спробувати подати документи на державний грант – і отримав його. Самостійно готував заявку, складав бізнес-план, оформлював документи на грант. Підтримку отримав у центрі зайнятості у Чутовому, де перевірили усе, аби не було помилок».
Пригадує, що перших перепелів доглядали майже цілодобово, хвилювалися за кожне яйце.
«Ми все робили, як писали в Інтернеті, але не все було так гладко. Багато молодняка гинуло у перші дні: то їм холодно, то жарко. Було складно на старті. Але кожен маленький результат додавав мотивації: перші стабільні яйця, перші клієнти, перші слова подяки. І сьогодні наша перепелина міні ферма – це не просто господарство. Це щоденна праця, відповідальність за якість і любов до своєї справи», – зазначає Максим.
Чи підтримала його ідею родина? Зізнається, що частина рідних ставилася до неї скептично і намагалася відмовити.
«Але мене стовідсотково підтримала дружина і син, за що я їм вдячний. Взагалі ж нові проекти, ідеї – то моє. Я довго їх не виношую, а ризикую, роблю і пробую», – каже чоловік.
Звісно на шляху було чимало проблем і перешкод.
«Місця для утримання птиці (прибудинкові приміщення) були в аварійному стані. Але ми постійно щось будуємо, відновлюємо.
Також спочатку були проблеми з пошуком постачальників зерна: спершу я купував корм у Харкові і самостійно возив до села. Наразі змінив постачальників, знайшовши їх серед місцевих фермерів та підприємців і налагодив постачання. Орендують і декілька гектар землі, аби вирощувати збіжжя для своєї міні-ферми.
Вирішив і проблему зі світлом – встановив сонячну станцію з резервним живленням. До речі, придбав її за допомогою державної програми «Зелена енергія». Встановив власноруч, бо мав у цьому досвід. Працевлаштував двох людей – тестя і дружину», – розповів Максим.
Тесть готує комбікорм та виконує інші роботи на міні фермі. Дружина займається соціальними мережами, забезпечуючи збут продукції. В Інстаграмі створила сторінку «Еко точка» (Сімейна ферма, перепілки, Полтавщина, Первозванівка. eko.to4ka). Там презентують свій товар – перепелині яйця, м’ясо. Розширюють асортимент, пробують нове, приміром пропонують копчених перепілок. Задіяний у процес і син: допомагає перемелювати комбікорм чи рекламувати продукцію. Хлопчик змалку привчається до праці.
Чи задоволений Максим Скользнєв результатом?
«Так. Звісно, є певні труднощі, але тим і цікавіше. Їх потрібно вирішувати, щось робити, не сидіти на місці», – наголошує чоловік.
Максим радить тим, хто виношує якісь ідеї для бізнесу, проекти, шукає додатковий дохід, чи використовувати його як основний, пробувати отримувати грант на власну справу, доки є така можливість.
Оксана ЧЕРКАС
Матеріал підготовлений за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню
від Українського Медіа Фонду.
