Зазвичай, у черговий день народження людина аналізує прожиті роки, підсумовує, співставляє, часом за чимось шкодує і, зрештою, в якій би ситуації вона не опинилася, які б втрати не переживала, планує щось на майбутнє. А це значить хоче жити далі!
Ось і Ніна Василівна Бугай зі Сторожового напередодні свого 90-річного ювілею занурилася у спогади про свій довгий життєвий шлях. Під час нашої розмови жінка хоч і намагалася приховати свої душевні страждання від болю втрат, та все ж непрохані сльози часом заважали їй говорити.
Ніна Василівна корінна жителька Сторожового. Народилася у 1935 році. Батько Василь Якович Бровченко воював, після війни був головою сільської ради.
«Пам’ятаю, як він разом із тодішнім головою колгоспу Андрієм Микитовичем Журавлем відновлювали село після війни, – пригадала жінка. – Обидва фронтовики, довго ходили у шинелях, бо не було нічого іншого вдягнути.
Я в 1954-му закінчила десятирічку, і батько хотів мене послати вчитися від колгоспу. А в той час з армії саме прийшов Іван Бугай із сусіднього села Тойбік. Закохалася я в того парубка та й кажу батькові: «Краще я заміж піду, а не вчитися». Він не заперечив, лише попередив: «Ти ж колгосп тепер не обійдеш», маючи на увазі, що так і залишуся у селі.
Відбули ми 20 вересня 1954 року наше дуже скромне весілля (у пам’яті й досі паперовий віночок на голові), а вже наступного дня бригадир прийшов гукати на роботу. Трохи поробила я у дитячому садку, потім була і дояркою, і ланку полола.
Якось голова правління місцевого господарства Іван Антонович Дзюбан запропонував мені перейти у колгоспну контору. А після об’єднання господарств потрапила я під скорочення і знову пішла у колгосп.
Коли ж у Сторожовому збудували новий магазин, стала за прилавок промтоварного відділу на довгих 24 роки. Звідти й на заслужений відпочинок вийшла. Пригадую, як з десяток років тому у районі відзначали ювілейну річницю створення райспоживспілки, то запросили й мене. Дуже було приємно почути з вуст колишнього голови правління РайСТ Володимира Григоровича Колісника добрі слова на мою адресу, та й взагалі я вдячна була за запрошення».
Тривалий час проживали Бугаї у селі Тойбік, потім перебралися в обійстя батьків Ніни Василівни у Сторожове. Її чоловік Іван Михайлович свого часу очолював Зеленківську сільську раду, був завфермою, заступником голови колгоспу. У родині виросли двоє дітей, яким батьки дали гідну путівку в життя, й вони стали шанованими людьми
Донька Людмила закінчила м’ясомолочний технікум, працювала у Полтаві. Син Анатолій навчався у Полтавській школі підготовки кадрів для керівників колгоспів і радгоспів, вищу зоотехнічну освіту здобув у Полтавському сільськогосподарському інституті. За спеціальністю працював у рідному колгоспі, згодом очолив господарство у Зеленківці, але найбільшу частину свого трудового життя перебував на посаді голови Войнівської сільської ради.
Серце Ніни Василівни ось уже п’ять років крається від тяжкої втрати – надто рано обірвалося життя сина.
«Увесь час Толя був поряд з нами, – мовить згорьована мати. – Ми й добротний дім вибудували йому через дорогу від нашого двору, а за вагому допомогу у будівництві завдячую голові колгоспу Миколі Никоновичу Коломійцю.
Син привів нам гарну невісточку. Олена після здобуття педагогічної освіти приїхала у наше село за направленням. Усе до мене у магазин бігала. Така ввічлива, приємна. Я на неї одразу звернула увагу.
Прожили ми з нею душа в душу, жодної сварки між нами не було. Та життя, на жаль, повернулося так, що й не очікували… Зараз невісточка не зі мною, але телефонує, піклується.
Турботу відчуваю й від донечки, яка часто навідується до мене з обласного центру, та й один із онуків живе поряд. Так що я не самотня, але кричить душа за сином. Чому ж доля така жорстока?»
Подарунок від рідних
Під час розмови з Ніною Бугай відчувалося, що згадки про минуле життя, коли всі буди разом і при здоров’ї, спогади про людей, які підтримували родину у складні часи, породжували у старенької приємні відчуття і ніби зцілювали її від сумних думок. І все ж, що б там не було, бабуся чекала свого ювілею, чекала гостей і щирих слів з побажаннями щасливих мирних років життя заради дітей, онуків та правнуків.
Ювілярку привітав голова Чутівської ТГ Микола Корольов
Наталія ЛОСЬ.
