
Історія і сьогодення
Якщо ви бували у Вільхуватці, то, мабуть, дивувалися, чому будинок культури розташований так далеко від центру села. Виявляється, що колись центр села був саме на тому місці. Там же було приміщення школи, дитсадка, пізніше встановили пам’ятник загиблим у Другій світовій війні воїнам, який зберегли донині завдяки реставрації. Дещо згодом поряд спорудили пам’ятний знак жертвам голодоморів. А та частина нинішньої Вільхуватки, яка вважається центром, була селом Нагірне, бо розташоване воно було на горі відносно центру.
Старожили пам’ятають село Бердич, яке німецькі окупанти безжально спалили. З часом те відроджене поселення найменували Новою Вільхуваткою, яке після створення сільської ради об’єднали з Вільхуваткою.
Місцеві жителі передають із покоління у покоління розповіді про трагічні події 1943 року, коли вільхуватська земля була рясно зрошена кров’ю. На одному із кладовищ є дві братські могили, де знайшли вічний спокій сотні радянських солдатів. А у пам’ять про вирішальний і кривавий бій на п’єдесталі встановили танк на честь учасників танкового бою з німецько-фашистськими загарбниками у лютому 1943 року.
У 1984 році утворилася Вільхуватська сільська рада, яку очолив Йосип Кузьмич Шаманський. До цього він тривалий час був головою місцевого колгоспу. Пам’ять про мудрого керівника вдячні односельці вшанували відкриттям у 2021 році меморіальної дошки на стіні адмінприміщення ПСП «Дружба».
Тодішній колгосп, окрім утримання ВРХ і свиней, спеціалізувався на вирощуванні овець, яких налічувалося 10 тисяч голів. Згодом, уже за керівництва господарством Миколи Явдошенка, стали серйозно займатися відгодівлею ВРХ, створивши для цього цілий комплекс.
Є ще цікаві факти про вільхуватський край. Взяти хоча б те, що саме там працював наймолодший у районі голова колгоспу Леонід Андрійович Калюжний – на момент призначення йому було лише 26 років.
А хто пам’ятає вільхуватську олію, яка за смаковими якостями не поступалася ніякій іншій? Олійницею, яка чорніє на пагорбі напівзруйнованими стінами, завідував Володимир Веремійович Марюшко.
У 2020 році сільські ради відійшли в історію, натомість утворилися старостинські округи. Вільхуватський старостинський округ очолив В’ячеслав Марюшко. До цього він був депутатом сільської ради, одну каденцію пропрацював сільським головою.
Варто згадати його попередницю Тетяну Кичату, яка чимало років самовіддано трудилася в органах місцевого самоврядування.
У злагодженій команді разом із В’ячеславом Марюшком працюють діловод Тетяна Масленко та землевпорядник Сергій Полянський.
Попри зміни історичних назв і розмежування територій, до складу Вільхуватського старостинського округу входять два населених пункти: Вільхуватка й Левенцівка. Назву села Вільхуватка, яке знаходиться саме на Чутівщині (бо така назва є у різних регіонах країни. – Авт.), знають не лише в Україні завдяки місцевій блогерці Людмилі Москаленко. Та й дорогу, про ремонт якої наразі клопочуться жителі, випробували своїми іномарками навіть столичні журналісти. Шкода, що вони влаштували зйомки лише балакучої Людмили Миколаївни, а не відзняли сюжет про ті розбиті дороги.
В обох населених пунктах рахується 310 домогосподарств і 585 жителів. На початку війни на території округу проживало чимало внутрішньо переміщених осіб. З часом більшість повернулися до своїх домівок. Із тих, що залишилися, деякі придбали у селі житло і навіть народили дітей.
Вирувало колись життя у Левенцівці. Уродженець цього села, нині житель Чутового Леонід Кириченко розповів, що свого часу там діяв окремий колгосп, працювала початкова школа. Пригадав добротну споруду клубу, два магазини, медпункт, бібліотеку. Нині широкі сільські вулиці порожні, віють пусткою покинуті дворища.
Земельний фонд Вільхуватського старостинського округу становить 5867,43 га, у т.ч. ріллі 3863,75 га. В аграрному секторі діють ПСП «Дружба», СТОВ «Ніка», ФГ «Понятенко», «Калюжний-1», «Криниця-1», «Лада-1», ФОП Филенко В.І., фізичні особи С.Пономаренко, Ю.Ляскало, І.Явдошенко, В.Бідило, В.Шукевич та одноосібники.
На території округу проживають 18 багатодітних родин, 37 сімей військовослужбовців ЗСУ, два воїни-інтернаціоналісти та три учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Торговельне обслуговування
Торговельне забезпечення населення здійснюють три приватних підприємці. Власницею невеликої крамниці «Гостинчик» є Любов Хвостій, ще одну торгову точку відкрила підприємиця із сусідньої громади, а місцеве подружжя Саксонів – Валентин та Людмила утримують два магазини – один ближче до центру Вільхуватки, інший кілька місяців тому відкрили у «Бердичах». Вдалося поспілкуватися із покупцями останнього. Поселення віддалене від Чутового і від центру Вільхуватки, тому доступ до необхідного краму є важливим для тамтешніх жителів. Валентин Саксон часто привозить товар на замовлення, постійно слідкує за поповненням асортименту на полицях.

«І чого мені їхати кудись, якщо все, що мені потрібно – від шкарпеток до каструлі – я придбаю на місці, – задоволено мовила Віра Балакирська. – Продукти завжди свіжі і різноманітні, та й ціни доступні, порівняно з тими, що пропонують приїжджі підприємці, які навідуються до села».
Культура і спорт
Вільхуватських артистів свого часу знали далеко за межами району, адже вони були частими учасниками Сорочинського ярмарку. Під керівництвом Пелагеї Ящук демонстрували свої таланти сільські жінки у складі ансамблю «Вільхуватські кумоньки».
Нині їм на зміну прийшло запальне молодше покоління. Донедавна Вільхуватську філію Чутівського БК очолював Олексій Неїжмак. Надійною помічницею завідуючого була художній керівник Інна Врубльовська, яка працює і нині. Вдало підібрані номери, талановите виконання, колоритні костюми – це і є самодіяльні вільхуватські артисти, які завжди активно долучаються до благодійних заходів у підтримку ЗСУ. Варто зазначити, що на сцену виходять цілими сім’ями, як, приміром, багатодітна родина Тарасюків.
У старостинському окрузі стало традицією проведення масових заходів, де збирають кошти на потреби ЗСУ. До їх підготовки і проведення долучаються колективи школи, дитсадка, клубу. Взагалі у Вільхуватці дуже розвинений волонтерський рух, який очолює Людмила Паламар. Працівники культури і освіти, а небайдужі громадяни невтомно плетуть маскувальні сітки, готують провізію для відправки на передову, долучаються до збору коштів на потреби бійців.
Особливу увагу приділяють розвитку спорту. У змаганнях вдома і на виїздах охоче беруть участь і дорослі, і школярі.

ПРО ШКОЛУ І ДИТСАДОК
Вільхуватська школа налічує 50 учнів. Для якіснішого навчання у класах встановили сучасні інтерактивні дошки. Про їх зручність і переваги розповіла, зокрема, учителька Олена Сотнікова, яка саме проводила урок образотворчого мистецтва.
На міні-музей перетворила кабінет історії директорка школи Світлана Гусар, де зібрали вишиті рушники та інші старовинні речі домашнього вжитку.

Колектив педагогів творчий. Так учителі початкових класів Інна Кичата та Людмила Балановська створили об’ємні витинанки для прикрашання вікон до різдвяно-новорічних свят.
Із 2010 року діє ДНЗ «Зайчик», розрахований на 19 дітей. Директорка дитсадка Лілія Іванюта повідомила, що дошкільний заклад на сьогодні відвідують 12 вихованців, про комфорт яких турбуються шестеро членів колективу. Заклад розташований під одним дахом зі школою, а неподалік височить добротна, але, на жаль, без вікон і дверей, двоповерхова споруда колишнього дитсадка на 90 місць. Останній випуск там відбувся у 1999 році.
У підвальному приміщенні цієї будівлі за усіма вимогами облаштували протирадіаційне укриття. Є освітлення, обігрівачі, санвузол, Інтернет, окрема кімната для дошкільнят з ліжками й іграшками. Для школярів розкладні столи і лавки для занять придбали за рахунок підприємства «Полтавагазвидобування».

Старостат і медицина
Так склалося, що старостат працює у приміщенні школи – освітній заклад поступився кабінетом, який слугував майстернею. Зробили окремий вхід, облаштували ганок. Тут же розмістити і медичний пункт. Планували ремонт із переплануванням – по дві кімнати старостату і медичному закладу, вже й проектно-кошторисну документацію виготовили, але війна пригальмувала виконання робіт.
Та все ж медичний пункт, який працює від Гряківської АЗПСМ, повноцінно функціонує. Допомогу пацієнтам надає сестра медична Любов Марюшко – свої обов’язки вона сумлінно виконує із 1996 року.
Про водогін і благоустрій
Чи не найголовнішим пунктом благоустрою будь-якого населеного пункту є дороги. Справа на сьогодні дороговартісна, та все ж за кошти бюджету громади вдається дещо зробити. Так, останнім часом тверде покриття з’явилося по вулиці Набережна та частково по Сонячній у Вільхуватці, по Степовій у Левенцівці.
Для комфортнішого життя у селі є водогін. В’ячеслав Марюшко розповів, що водонапірну вежу встановили ще у 2015 році. Проклали не один кілометр труб, все закільцювали і тепер відчутних проблем із водою немає. Для цієї потрібної справи задіяли кошти із бюджету тодішньої сільської ради і населення.
Елементом благоустрою є й дитячі майданчики – біля дитсадка «Зайчик» та на так званих «Бердичах». Встановили їх завдяки фінансовій підтримці директора ПСП «Дружба» Миколи Явдошенка та коштам місцевого бюджету. А раніше ще один майданчик для розваг своїх дітей облаштували самі батьки.
Хоча у старостинському окрузі довелося побувати у середині грудня, та все ж помітила наявність чималої кількості кущів троянд. Особливо впало у вічі насадження королеви квітів уздовж усієї огорожі кладовища, що у центрі села. Прикрасили вхід у приміщення старостату дві металевих підставки, на яких влітку рясно квітнули петунії. Ті конструкції виготовив місцевий майстер Павло Шнипорков.
Велика клумба є доповнення до впорядкованої території перед шкільним ґанком.
Староста зазначив, що багато квітів та саджанців дерев придбав свого часу Володимир Филенко; зараз озеленювати допомагають подружжя Бабиків та селищна рада.
Сторінку підготувала Наталія ЛОСЬ