Сумна звістка знову обпекла серця жителів Чутівської громади – у траурному кортежі повернувся додому житель Кочубеївки ДРЯПАК Олександр Романович. Майже півтора року невизначеності, розпачу й надії розбилися об страшну реальність, коли рідні отримали звістку про те, що за результатами ДНК-експертизи офіційно підтвердилася загибель нашого земляка.
«Сьогодні громада у глибокій скорботі прощається із справжнім сином своєї землі, захисником, людиною великої душі, люблячим сином, братом, другом, надійним побратимом», – з гіркотою й жалем мовив на траурному мітингу староста Черняківського старостинського округу Сергій Дорошко.
Олександр народився першого березня 1998 року у Кочубеївці у щирій працьовитій родині. Після навчання у місцевій школі вступив до медичного коледжу. У 2019 році вирішив здобути вищу освіту у Харківському національному медичному університеті.
Строкова армійська служба припала на 2020-2021 роки.
Олександр з дитинства мав тягу до техніки, тож, попри медичну освіту, сів за кермо – працював водієм на Укрпошті у Харкові. У 2023 році став приватним підприємцем, займався вантажними перевезеннями. Отримував неабияке задоволення від своєї роботи, піклувався про кохану дівчину Аню, з якою тривалий час проживали разом.
«Вели розмови про узаконення стосунків, але все чомусь цю важливу подію відкладали на потім», – розповіли родичі дівчини. Олександр був опорою і підтримкою для родини. Змалку привчений до сільської праці, без зволікань допомагав батькам по господарству.
Його мобілізували далеко від дому, у Миколаївській області, де він перебував по роботі. Було то у листопаді 2024 року. Потрапив до в/ч А0224, був призначений на посаду стрільця. Бойовий шлях Олександра Дряпака виявився надто коротким – другого лютого 2025 року він зник безвісті на Покровському напрямку неподалік села Зеленівка. На жаль, довгі місяці очікування затьмарила звістка про його загибель.
«Молодий, сильний, з добрим серцем і цілим життям попереду, – із сумом зазначив староста Сергій Дорошко. – Він мав жити, любити, будувати майбутнє, але віддав найдорожче – своє життя – за Україну. Тепер він – не просто ім’я у списку. Тепер він янгол, якому назавжди 26… Назавжди у пам’яті, у фотографіях, у маминих сльозах, у батьківському болю, що триває вічно…»
Співчуття рідним Олександра Дряпака висловили голова Чутівської селищної ради Микола Корольов, представник 9-го відділу Полтавського РТЦК та СП Сергій Бездітко, класний керівник Людмила Артюх.
Згорьована мати притисла до серця Державний прапор України, як вічну пам’ять про сина, як вічний смуток і невимовна туга…
Наталія ЛОСЬ.
Фото автора.
