Довго чекали цієї зими снігу. Думали, що й не діждемося. А раніше ж було на початку зими вдарить мороз, замерзнуть ставки…
Пам’ятаю, як на розпашанському ставку снігу ще не було, а лід такий прозорий, що видно було «замерзлі» повітряні бульбашки. Старші хлопці грали в хокей, народ збирався з усього села. Ковзани дзвінко кресали лід, гравці ганяли шайбу по центру ставка.
Коли все втихомирювалося, і хокеїстів уже не було, я одягала на биті валяночки ковзани «снігурі» і каталася по хокейному майданчику. Яка то була радість!
А в гузирі ставка хлопці майстрували крутилку-карусель: із воза колесо дерев’яне, до нього кріпили колоду, до неї прив’язували санчата і крутили щосили, а коли санчата відв’язувались, то неслися по ставку на шаленій швидкості, поки не зупиняться, або не перевернуться. Дівчата лящали на все село!
Коли ж випадав перший сніг, хотілося швидше зліпити снігову бабу. Виходив із хати на допомогу дідусь. Качали клубки снігу, виставляли один на один, ліпили. Бабуся теж вносила свою лепту – діставала з банки з квасом шматочок червоного буряка і намазувала сніговику щічки.
Згадуються заметілі, коли снігу накидало під стріхи. У центрі села хлопці рили ходи, тунелі. Від морозу на ставку тріщав лід.
А які нерукотворні візерунки мороз малював на вікнах! Залюбуєшся! І так цілу зиму: сніг, мороз, хуртовина. Головне, тепло одягнутися. Старші жінки поверх плюшок накидали на себе великі картаті коричневі платки, а чоловіки одягали на куфайки брезентові з копкою плащі, щоб не продувало. І так аж до весни.
Розтавали сніги, талі води рвали греблі на ставках, на новому ставку від води розносився гул на все село. І весна повномасштабно вступала у свої права.
Повноводні ставки кишіли рибою. Діставала і я з горища невеличку вершу, прив’язувала вузлик з макухою і гайда на ставок закидати прямо з берега. Головне – розкрутити і утримати вірьовку, щоб не вирвалася з рук. І так, уже під вечір, біжу наввипередки з Муркою, в руках – пів відра піскарів чи бубирів. Мурка смакує першою, прямо біля ставка, а я біжу з відерцем додому смажити. Якою була смачною та риба!
А влітку яким красивим був наш розпашанський ставок! Та це уже інша історія…
Людмила Рубан,
с. Розпашне.
